Зустрічаюся з колишнім чоловіком потай від його дівчини

Я розлучилася з чоловіком пів року тому. Розлучення було нелегким. Я викрила його в зраді, а він не став відпиратися, й у всьому зізнався.

Виявляється, його зв’язок тривав довго, а я навіть нічого не помічала. Була сліпа, та дурна, або не хотіла помічати. Адже наше життя було таким прекрасним.

Ми зустрічалися близько року, потім одружилися, та були щасливі майже три роки. Чи це я була щасливою, а йому зі мною було нудно і хотілося різноманітності?

Саме так він мені й сказав, коли я дізналася про його зв’язок на боці. Я тиха і нудна, зі мною не рвонеш о п’ятій ранку на край світу, не сходиш у похід, або на рибалку, де треба жити в наметі, й де немає комфортних умов. Ну, що поробиш, така вже я!

Я ціную затишок, спокій, і дорожу стосунками. А він сказав, що мені треба бути емоційнішою: голосно обурюватись, якщо не подобається щось, кричати, та бити посуд. Щоб драма була, і розпал пристрастей.

Напевно, я помилилася у виборі чоловіка. Він яскравий, харизматичний, душа компанії. Завжди в оточенні друзів, любитель погуляти, та кожний день перетворити на свято.

А я тиха, бентежусь, якщо на мене всі дивляться, не дуже переношу нічні тусовки, та великі застілля.
Ось і знайшов він собі таку саму, як він, дівчину-свято.

Я довго переживала наш розрив. Багато плакала, та страждала, але, якось упоралася. Занурилася в роботу, і знову почала посміхатися, та радіти життю.

Про нього знала тільки, що він не одружився, і веде свій улюблений веселий спосіб життя, разом із дівчиною.

Якось я поверталася з роботи, був похмурий вечір. Я думала про своє, і не помітила автомобіль, що проїжджав повз. Він облив мене брудом з калюжі. Сама винна, не треба було так близько до дороги підходити.

Я стала відтирати брудні краплі з одягу, і помітила, що машина зупинилася. З неї вийшов хлопець. Він підійшов, і почав перепрошувати. Хоча я його не звинувачувала, бо була сама винна.

Слово за слово, і він запропонував мене підвезти. Ну я й погодилася. Поки ми їхали до мого будинку, я крадькома його розглядала.

Мій ровесник, симпатичний, добре одягнений. Ми всю дорогу розмовляли. Ні про що конкретне, так, на загальні теми, але нам було легко спілкуватися.

Коли він підвіз мене до будинку, то так ніжно подивився на мене і, не відводячи милого погляду, попросив номер телефону. Я наче під гіпноз потрапила. Сказала, не замислюючись, і він поїхав.

Цього дня я довго не могла заснути. Постійно думала про нього, згадувала його погляд, і мене охоплювали піднесені почуття.

Він подзвонив наступного дня, і запросив на вечерю. Ми з ним добре провели вечір. Багато розмовляли, і я постійно сміялася. Я сама себе не впізнавала.

Наші зустрічі стали частішими. Ми зблизилися і, здається, я закохалася в нього. Мабуть, і він теж, бо постійно дзвонив, писав, і майже щодня приїжджав до мене.

Якось ми з ним проходили повз затишний ресторанчик. У ньому яскраво горіло світло, і через великі скляні вікна видно було відвідувачів. Якраз біля вікна сидів мій колишній чоловік, зі своєю дівчиною.

Ми зустрілися з ним поглядом, і якусь мить уважно дивилися один на одного. Мені стало ніяково, але жарти мого хлопця змусили мене швидко забути про цю випадкову зустріч.

Наступного дня до мене на роботу прийшов колишній чоловік. Він став щось говорити про свою машину, якийсь кредит.

Нас із ним не пов’язували жодні матеріальні, чи фінансові зобов’язання. Тому я взагалі не зрозуміла, до чого він веде розмову. Тим більше, він говорив якось розпливчасто.

А потім він підійшов до мене в притул, і сказав з придихом, що скучив за мною. Чесно, це було так несподівано, що я розгубилася і не могла промовити жодного слова. Він нахилився до мене ще ближче, я аж дихати перестала.

Почулися розмови колег, двері відчинилися, і ми швидко відсахнулися один від одного. Я була збентежена, і не могла на нього дивитися. Він попрощався і сказав, що потім продовжить розмову.

Весь вечір, перебуваючи поряд зі своїм хлопцем, я думала про колишнього. Згадувала, як він до мене наблизився, і що могло б бути, якби нам не завадили колеги.

Наступного дня мені на роботу кур’єр привіз букет чарівних квітів. Я поставила їх у вазу, але додому не забрала. Через день, в обідню перерву, до мене знову завітав мій колишній.

Він сказав, що важливу розмову слід продовжити, й варто обговорити конкретні деталі, та повів мене в кафе поряд. Я йшла за ним, як слухняна дівчинка, і що найстрашніше, в душі я раділа і тріумфувала.

Я запізнилася на роботу, бо після кафе ми поїхали до нього. Я сама себе не впізнавала. Насилу відірвавшись від колишнього чоловіка, повернулася на роботу, а ввечері знову побачилася зі своїм хлопцем.

Мені вже його жарти не здавалися такими смішними, а погляд ніжним. Я почала його порівнювати з колишнім чоловіком, і мій хлопець помітно програвав.

Потім все закрутилося з неймовірною швидкістю. Я стала часто, і потай зустрічатися з колишнім. І ми приховували наші стосунки. В нього була дівчина, а в мене хлопець.

Я знову закохалася у колишнього. Тепер мені хочеться поїхати з ним відпочивати у наметі, горланити пісні до ранку, та веселитися у великій компанії.

Але він мене не кличе! У нього є дівчина! А в мене хлопець, який запропонував одружитися. Я розумію, що заплуталася.

Але не бачу виходу, і продовжую потай зустрічатися з колишнім. А своєму хлопцю я ще не сказала так. Як мені бути, навіть не уявляю? Розраховую на ваші поради!