З’їздила на дачу до свекрухи та зрозуміла, чому мене чоловік туди так не хотів пускати. Тепер на нас чекає довга розмова

Чоловік так старанно відмовляв мене від поїздки до свекрухи на дачу, що я зрозуміла, їхати туди треба обов’язково. Хоча б заради інтересу, що там таке відбувається.

Моя інтуїція мене не підвела, цей візит мені розплющив очі на багато речей. Тепер нам є про що з чоловіком поговорити. Мені навіть цікаво, на що він сподівався.

Я одружена п’ять років. З чоловіком живемо мирно доти, доки чоловік не починає чимсь “дивувати”. То він дорогий телефон візьме в кредит, а в мене навіть не запитає, то нашу машину продав, і знову я була не в курсі до останнього.

А нещодавно я помітила, що чоловік якось нав’язливо намагається запобігти моєму спілкуванню зі свекрухою.

Марія Володимирівна, мама чоловіка, жінка дуже хороша, проста у спілкуванні. Єдиний її мінус, як на мене, інформацію вона не фільтрує зовсім, у неї що в голові, те й на язиці.

Не завжди приємно чути всю правду, яку цілодобово готова різати свекруху. Але можна бути впевненою, що вона не лицемірить, якщо щось буде їй не до душі, вона про це відразу і скаже, а не стане шушукатися за спиною.

Ми зі свекрухою спілкуємося не надто часто. У неї робота, підробіток взимку, а як тепло настає, так вона їде на дачу. Дуже діяльна жінка, у неї не вистачає часу виносити мозок сину чи мені. Щоправда, і з онуками допомога навряд чи буде, але це ще треба перевірити.

Ще у квітні, коли ми ходили на день народження свекрухи, вона активно зазивала нас до себе на дачу. Розповідала, як там добре, скільки там усіляких покращень, як добре там можна провести час.

Я одразу помітила, що чоловіку ця тема не подобається. Він якось задерся і постійно намагався перемикнути мамину увагу на іншу тему. Зрештою, у нього це навіть вийшло.

Я поведінці чоловіка здивувалася, адже свекруха не розповідала якісь його секрети або не ділилася кумедними подробицями з його дитинства, цей період ми вже пережили в перший рік шлюбу.

Можливо, як би чоловік не поводив себе так підозріло, я б ще сто разів подумала, а чи варто витрачати вихідні заради поїздки на дачу, до якої я взагалі байдужа. Але тепер мені було цікаво, чому чоловік так не хотів, щоб мама мене туди запрошувала, а потім ще й витрачала час, щоб вмовити мене туди не їздити.

Після того, як я приїхала на дачу, і задоволена свекруха з гордістю влаштувала мені екскурсію своїми володіннями, питання у мене відпали. Я зрозуміла, чому чоловік так не хотів мого візиту сюди.

У свекрухи на дачі був зроблений якісний ремонт. Замінено паркан, нові склопакети, дах перекритий, веранда прибудована. Та й усередині будиночка теж все зроблено добре. А грошей на всі ці покращення дав свекрусі її єдиний улюблений синок. Мама сином дуже пишалася.

– Ось мені пощастило і з сином, і з невісткою. Інша б все зробила, але не дозволила б чоловіку такі гроші на маму витрачати, а ви в мене просто золоті, – виливала свою подяку на наші голови свекруха.

Я йшла і кивала, думаючи про те, що невістка взагалі й гадки не мала, що вона така молодець. Чоловік плівся слідом і дивився благаючими очима на мене, щоб я не стала влаштовувати скандал прямо зараз.

Я й не стала. Все вже сталося, та й свекрусі не хотілося настрій псувати та переконувати, що в неї не така вже золота невістка.

Відразу мені згадалися всі чоловіки відмазки, що новорічну премію на роботі не дали, що надбавку урізали та залишили мало не голий оклад, що друг грошей у борг попросив.

Тепер зрозуміло, куди йшли ці гроші. І добре б вони були зайвими в сім’ї, так ні, у нас іноді були проблеми з тим, щоб купити продукти, тому що ми ще кредит за ремонт не віддали.

Я наступного ж дня поїхала погостювати до своїх батьків, давно збиралася їх відвідати, а тут і привід чудовий. Мені треба було охолонути, подумати, вирішити, як далі поводитися з чоловіком.

Мене таке ставлення дуже образило. По-перше, він мені брехав і не один місяць. По-друге, він бачив, що у нас не найпростіше фінансове становище, але все одно віддав перевагу витрачати гроші на мамину дачу, ніж погасити наш кредит за ремонт.

Від батьків я повернуся після двотижневого видиху, тоді нас й чекала серйозна розмова з чоловіком. Поки що я не розумію, як поводитися.

Розлучатися начебто безглуздо через такий незначний привід, а жити та постійно підозрювати чоловіка в брехні, нишпорити по кишенях і читати листування я не хочу, так легко можна скотитися до побутової істерики.

Чоловік постійно просить вибачення, але вони мене тільки дратують, я не відповідаю на них. Не знаю, як мені бути. Розумію, що тепер ні про яку довіру не може йти й мови. Поки що я ні в чому не впевнена.