Завдяки йому я навчилася прощати в просити пробачення. Ми з чоловіком прожили відносно довге життя, але і пережили багато всього, починаючи з безгрошів’я закінчуючи зрадою.
Вперше я приревнувала свого чоловіка до однієї знайомої, і уже тоді на рівному місці у нас виник скандал. Чоловік пояснив мені, що далі так продовжуватися не може і взяв з мене слово, що я буду довіряти йому.
Пройшов ще деякий час, а я як виявляється так і не навчилася вірити своєму чоловікові, я підозрювала його по будь якому приводу.
Зовсім скоро стало зрозуміло, що мене підриває без причини. Я не можу просто справитися з своїми емоціями. Тоді починаються великі конфлікти.
Вчора, наприклад, чоловік був допізна на роботі, я вже собі Бог зна що надумала, фантазія розігралася, от я і вирішила що він зраджує мені. Не дивлячись на те, що він в телефон брав і на зв’язок виходив, і навіть відео показував яку поломку ремонтували.
А я просто не можу керувати собою і своїми почуттями. Кожен раз мені здається ось зараз він піде назавжди. Я не знаю звідки ця фобія. Дійшло до того, що мої ревнощі вже перейшли всі межі, я ревную чоловіка до всіх, в тому числі до сестри, доньки від першого шлюбу, навіть своїх родичів.
Одного разу він мені сказав, що ревнощі на пустому місці не прикрашають. Якщо він мені зрадить, то скаже про це чесно і сам. А я не вірю, хоча вже були в нас такі ситуації.
Не знаю що робити, весь день в мене голова забита різними думками, ні про що інше думати я не можу. Чоловік заспокоює, обіцяє що буде вірним, а я не вірю і продовжую закочувати істерики.
