Вечір, Катя вклала дітей і дожидалася чоловіка з роботи. Зварила смачну вечерю, свою фірмову страву приготувала для коханого. У неї останнім часом негаразди в відносинах, та і нічого.
Вони все переживуть разом, так думала Катя. Кредит великий, боргів звісно масса, але нічого, Катя ще підзаробіток знайшла, та і так економити на всьому, нічого, все буде добре.
О, якраз її Юрко прийшов. Зарання якось сьогодні. Привітався, вів себе як завжди, спитав чим так смачно пахне з кухні. Катя запросила до столу коханого. Вони сіли вечеряти, хотіли фільм якийсь подивитися, та син десь як завжди пульти заховав. Йому 3 рочки, він саме пізнає світ, тому ховає все кругом як не в шафу, то ще кудись.
Катя їла не багато, слідкувала за фігурою, але поїсти ввечері з чоловіком то було святе, та і він знав, що вона спати не ляже, буде дожидатися його, і вечеряти без нього теж не стане.
Поїли, Юрко розповів що в них на роботі знову якісь нововведення, Каті цікаво було, бо ж вона раніше теж у них на фірмі працювала, до декрету, так хотіла вже швидше вийти на роботу. Полягали спати, щось обом не спалося, Юрко запропонував кави заварити, Катя згодилася, теж чомусь не могла ніяк заснути.
Знову включили кіно, воно було якщо чесно не дуже цікаве, зате разом сиділи і обнімалися. Тут Юрковий телефон видав звук повідомлення і йому прийшла смс від якоїсь Інни.
Ці сповіщення швидко зникають, тому все що встигла роздивитися Катя це купу смайликів з сердечками і слова “дякую”, “люблю”, “завтра”. Вона просто встала з-за столу і вийшла.
Трусило і підкидало так, наче її в сорокаградусний мороз на вулицю вигнали, хоче сама була в теплому халаті, а за вікном осінь.
Сіла на лавку біля дверей. Значить просто знайома, як він завжди про неї казав. Ну добре. Юрко не спішив виходити за Катериною. Пройшло хвилин 20, він додивився фільм, бо з кухні доносилися звуки бойовика, і теж вийшов. -Ти чого втікла, фільм не сподобався? – Та ні, так щось, захотіла свіжим повітрям подихати. – Кохана, ходімо спати, завтра ж на роботу.
Вони ще хвильку посиділи один з одним на вулиці, оце грандіозний момент, всі все розуміють, але мовчать. Пішли спати. На ранок Юрко вів себе знову так, як наче нічого не сталося, він і оком не моргнув.
Для Каті ця ніч була сама важка, пологи, хвороба, проблеми їй здалися таким дріб’язком в порівняння з тим, що вона тепер переживає.
Юрко побіг на роботу, поцілував її і пішов. А вона сиділа і думала, думала, думала, потім подзвонила мені, розповіла все як є, просила поради. А я не знаю що робити, от не знаю і все. З одного боку вона зробила мудро що не закотила істерику, але ж далі треба щось вирішувати? Що порадити, нехай терпить заради дітей?
