У мене є багато знайомих з різними професіями. І як повелося в нас в країні, якщо хтось з друзів десь працює, то він має продемонструвати свої навички.
Ось наприклад, якщо ти лікар, то маєш подив тисяч горло, виписати ліки без аналізів, якщо вчитель, то підтягни були ласка дитину по математиці, а якщо юрист, то допоможи відсудити квартиру у чотириюродної сестри.
А ще у мене є друг, який працює програмістом, до нього звертаються всі, то вінду змінити, то компа почистити, як же мені пощастило, що я навчалася на іншу професію.
Отак і живемо, до куми кажуть, ти ж повар, спечи торт, ти ж вмієш, мамі говорять що раз вона швея, має всім допомагати безкоштовно, чоловіку кажуть ти ж сантехнік, забіжи глянь, що там тече. І саме цікаве що яка б професія не була, люди обов’язково знаходять один одному задачі. От тільки мене ніхто не зачіпає.
От ніяких тобі допоможи, зроби, чи порадь. Питають якось у мене знайомі, і це до речі не перший раз, Алла, а хто ти про професії, я з гордістю кажу “ядерний фізик”. А вони такі, ммм, ясно… Абзац.
