23 роки я перебував у шлюбі, а коли приїхав у своє рідне містечко то випадково зустрів свою колишню сусідку. Прокинувся я у неї в ліжку і вже нікуди не захотів йти. У свої 44 роки я вдруге одружився

Народився і прожив я в місті Херсон. А коли одружився, батьки розміняли квартиру і ми переїхали.

Свою дружину я любив і вона мене, у нас народилася чудова дочка, яку ми непогано виховали. Вона вже доросла. За роки життя місце проживання наше змінювалося і останнім часом ми переселилися з рідного міста в Маріуполь.

Дочка залишилася вчитися в коледжі в Херсоні з бабусею.
І ось довгоочікуваний випускний, я звісно приїхав привітати дочку. Увечері мене пробила ностальгія і я поїхав відвідати двір свого дитинства, де не був двадцять років.

Ось іду по рідним доріжках, бачу сидить біля мого під’їзду дівчина, підійшов ближче, це виявилася моя колишня сусідка і однокласниця Таня.

Ну, звичайно ми зраділи, випили за зустріч і прокинулися вранці разом.
Треба сказати, що в молодості ніяких симпатій одне до одного не відчували.

А тут як перемкнуло, ми закохалися настільки сильно, що зрозуміли – не зможемо жити порізно. Чоловік у неї, якого я знав, помер. Але я був одружений.

Не схвалюю свого розлучення після 23 років життя, але бувають ситуації, коли правильний вибір буває жорстоким.
Навесні ми з Танею, на 44-му році життя зіграли весілля. Я повернувся в свій двір, в свій будинок, і навіть в свій під’їзд після 20 років. Знайомі, які живуть по сусідству, спочатку зустрічали мене, як примару, але зараз вже всі звикли до мого раптового повернення.

Author

Recent Posts

— Ти серйозно порівнюєш свої помідорчики з моїми вкладеннями?

Ірина нервово перебирала чотки з дерев’яних намистин — подарунок доньки з Балі. Тридцять п’ять років…

3 години ago

Мабуть, цей чоловік у минулому був кимось значущим

— Заїдьмо до церкви, — запропонувала Поліна. Вадим подивився на дружину й усміхнувся. Вони були…

3 години ago

– Що, вдома їжі не вистачає? – Глузували однокласники

У їдальні ліцею №6 завжди було чутно запах горохового супу, що підгорів, і зачерствілих скоринок…

7 години ago

– Як це – на вихід? Чому? Я ще не обідав! А часу – вже четверта! – Бурмотів зрадник

- Треба бути терпиміше, Оленко! - пролунав у слухавці вкрадливий голос свекрухи. - Терпиміші -…

10 години ago

Як же віддати дитину, якщо вона рідна, адже цілих дев’ять місяців носила її під серцем? Але Ірина лише відмахувалась: «Я вже думаю, що це не дитина, а хороші гроші»

Тамара Іванівна повільно йшла вздовж стелажів величезного супермаркету, розглядаючи полиці з різноколірними упаковками. Вона ходила…

10 години ago