– Мамо, навіщо ти знову погодилася на ціле літо сидіти з онуками? Ти після того разу казала, що втомилась від них. Я б тебе зрозуміла, якби сестри привозили їх по черзі, а то всіх одразу. З молодшими могли б самі сидіти.
– Вони підросли, на рік старші стали. І вони мої онуки! Ось вийдеш заміж і твоїх чекатиму. Згадаєш тоді матір. А Ніна в положенні, їй треба відпочити перед терміном.
– Ще один?
Ліна, Ніна та Ольга були сестрами. Ніна та Ольга вискочили заміж рано, одразу після училища,- спочатку одна, потім друга. Швидко й з дітьми вийшло. У Ніни двоє, плюс під серцем одне, в Ольги двоє.
– Мамо, а ти про мене подумала? У мене іспити, треба вступати, а вони вже з першого червня у нас.
– А де їм бути, канікули ж, перший клас позаду. Садок теж на літо зачиняють, тільки чергова група буде, а там усі разом. Хто за ними наглядатиме? Вдома їх не залишиш.
– Вони могли б відпустку взяти, спочатку одна, потім друга. Усе можна вирішити. Могли б у червні так зробити, а вже потім було б видно.
– Значить, не змогли!
– Я готуюся до іспитів! Мене не відволікати!
Сестри приїхали ввечері в останній день травня, – навіщо втрачати час. Ліна привіталася і зачинилася у своїй кімнаті. Діти намагалися пробратися до неї, але двері не піддавалися.
Ліна сама прикрутила невелику засувку, але від дітей вона має допомогти. Попросила батьків вставити замок, але вони проігнорували.
– Ліно, – постукала мама, – ходімо вечеряти.
– Я пізніше поїм, займаюся.
– Доню, сестри приїхали, племінники.
– То я ж привіталася. Сьогодні без мене. У мене перший іспит – математика. І завтра без мене. І не кажи, що я маю прибрати зі столу, вимити посуд і ще купу справ зробити. Сьогодні це можуть зробити Ніна та Оля. Щоліта одне й те саме, а цього літа я зайнята.
Як тільки у сестер народилися діти, літо перетворилося для Ліни на цілодобовий дитячий садок, а вона сама – на няню, кухаря, вихователя в одній особі. Все літо!
Забрати, нагодувати, погуляти, пограти, почитати. Старшим цього року по вісім, молодшим три та чотири. П’ять років у Ліни жодного відпочинку у літні канікули.
А ще й узимку також, у новорічні канікули. Залишали дітей бабусі, а займалася ними тітка. Ліна вже того літа намагалася бунтувати. Мати працювала, а діти цілий день були з нею.
Мати не розуміла, у неї в голові було лише допомогти донькам. Дід міг пограти з онуками лише ввечері, після роботи та вечері, але зовсім небагато. Зазвичай він засинав перед телевізором.
Діти прокинулися рано і забігали по хаті. Ліна одяглася і вилізла у вікно. За дві години консультація у школі.
– Ліно, ти де? Я стукала, а ти… Мені на роботу.
– У мене консультація, я пішла.
– А діти?
– А дітей бабусі привезли! Зі мною ніхто не домовлявся. Візьми відпустку. Може, ти хочеш, щоб я іспити завалила? Так я дуже постараюся, щоб вступити та поїхати. І ще ми з дівчатками після іспитів працюватимемо.
– Ліно, ти не можеш так вчинити. Ти потрібна вдома!
– Дайте мені скласти іспити, інакше я піду з дому!
Мати важко зітхнула і більше нічого не сказала. Вирішила потерпіти, поки йдуть іспити.
Ліна сама подала документи в училище, в десятий не пішла, хоча мати наполягала. Знайшла роботу, поки що у місцевому кафе.
Мати влаштувала скандал, з дітьми сидіти нема кому.
– Що ти собі дозволяєш? Треба допомагати сестрам. Ти поїдеш на навчання і будеш у них жити, а отже зараз маєш на це заробити. Ти літо сидиш із племінниками, а сестри тебе на час навчання візьмуть до себе.
– Мамо, я житиму в гуртожитку, навчатимусь і працюватиму. А жити у них, це означає і за дітьми дивитися. Ти що, сама цього не розумієш?
– І допоможеш! Ніна в положенні, їй і так тяжко. У садок, в школу відводитимеш.
– Діти ж не мої. Я вчитись буду і працюватиму. А вони поряд живуть, нехай допомагають одне одному.
– А хто потім тобі з дітьми поможе?
– Ніхто. Я сама впораюсь, а від них жодної допомоги не дочекатись. Ти розпестила їх за мій рахунок. Ніночці допомогти, Оленьці теж! Але в мене тепер своє життя, навчання, робота. Хто мені платитиме гроші?
– Якась ти неправильна виросла! Намагалися ми тебе виховувати, а ти.
– Мамо, нехай Ольга чи Ніна приїдуть і допоможуть тобі. Це ж їхні діти!
– Ось я й кажу – неправильна ти. Діти спільні.
– Ага, спільні!Але не мої!
Ліна на вмовляння не піддалася. Вона бачила, що мати втомлювалася, але і їй треба було працювати. Гроші були потрібні.
А потім… мати послизнулася на кухні й зламала ногу. Хто і що пролив можна було не з’ясовувати. Складний перелом, лікарня, опер ація.
Ліна зателефонувала сестрам, попросила приїхати за дітьми, але вони проігнорували. Вони ж на все літо дітей залишили.
– Тепер тобі, дочко, доведеться з дітьми сидіти.
– Ні! Вони самі сидітимуть!
З усіма дітьми їхати в місто треба автобусом, тільки ось одній Ліні не впоратися. Довелося подругу попросити та сплатити квитки. Вони розраховували віддати дітей та повернутися на останньому автобусі.
Ніна відчинила одразу, з квартири долинала музика. Діти зраділи батькам. З кімнати з’явилася Оля. Тепер її діти кинулися їй на шию.
– А у вас свято?
– Так. Просто зібралися поспілкуватися.
– От і добре. Діти скучили, а мама не може за ними дивитися, я пояснювала. Ви відпочиваєте, втомилися, а про маму хтось подумав?
– У вас по двоє дітей і ви всі видихнулися, а мамі підкинули чотирьох! А тепер вона за ними бігати не зможе.
– І навіщо ти їх привезла? Завжди ти справлялася. Які проблеми? Ми ж тут працюємо.
– А я там працюю! Мама поки що у лікарні. Бувайте. Дітей я вам здала, за їхніми речами приїжджайте самі. І… залишати їх більше не треба. Бо я можу й інший вихід із ситуації знайти.
– Який може бути вихід?
– В опіку здам!
Ліна вчилася та працювала. Сестри приїжджали до батьків із дітьми. Іноді залишали їх, але не всіх одразу, і не надовго.
Мама вже не може справлятися з усіма, а Ліни вдома немає. Вона вийшла заміж, виховує дочку, поки що одну. Мати відвідує її частіше, ніж сестри, хоч і нарікала на неправильне виховання. Як кажуть, що посіяла…
Пишіть в коментарях, що ви думаєте з цього приводу? Ставте вподобайки.
