– А хто батько? – А хто ж його знає? Лариска від одного, Вєрка від іншого, ніхто ніколи й не бачив Катерину з чоловіком. Може сільські, а може й міські. Не від святого ж духу понесла. Рано, чи пізно, – все вилізе назовні…

– Ох, і покажуть ще Катерині доньки, де раки зимують!

– А чого чекати? Яка мати, такі й діти.

– Особливо Лариса. Уся в матір, наче копію зліпили. Красуні. Вірка не така, мабуть, у батька пішла. Але також нічого.

– А хто батько?

– А хто ж його знає? Лариска від одного, Вєрка від іншого, ніхто ніколи й не бачив Катерину з чоловіком. Може сільські, а може й міські. Не від святого ж духу понесла.

– Так ніби Вєрка ні на кого з наших не схожа.

– Так, вона ж дівчина, це б по хлопчиках було помітно, а тут не підкопатись. Колись і вийде правда назовні.

– А дівчата у неї жваві.

– Жваві, народжують без батьків, як мати! Бережи своїх синів. Як би аліменти не довелося платити.

– А Катерина ж без аліментів живе. Й на все вистачає. Мабуть, не чиста тут справа.

…Катерина з’явилася у рідному селі через сім років після від’їзду. Ні, вона приїжджала, відвідувала бабусю, але жити приїхала лише, як її не стало. Відремонтувала будинок, паркан новий поставила.

Запросила міських фахівців, і замість старої криниці встановили свердловину, воду провели в будинок. Все зробила по міському. У їхньому селі ще ні в кого такого не було.

Город розчистити найняла сільських гультяїв, заплатила їм добре. А потім здивувала всіх – стала мамою. А хто тато, де?

Люди попліткували, та й забули. Через три роки знову дівчинка з’явилася. З мужиками помічена не була, аліментів не отримувала, а жила – краще за інших.

Хтось намагався питати про батьків дівчаток, але відповіді не отримував. Плітки на якийсь час стихли, але дівчатка подорослішали. Гарні, жваві, незалежні. Не відмінниці, але в університет обидві вступили з першого разу.

До матері приїжджали, як без цього. Із сільськими хлопцями не гуляли, вільностей не дозволяли. Пліткарки сусідські всі чекали, коли вони при надії додому до матері повернутися. Не дочекалися.

А що ж Катерина, на селі все життя прожила? Хто ж утримував її та доньок? На зарплату бухгалтера у місцевому лісгоспі? Бути такого не може.

Все з’ясувалося пізніше.

Катерині не було ще й п’ятдесяти, коли біля її будинку зупинився автомобіль. Представницький чоловік вийшов із великим букетом троянд. Все, що відбувалося в будинку, не для очей та вух місцевих пліткарок.

‐ Гриша? Як ти тут опинився? Що скаже твоя…

– Вона вже нічого не скаже. Її вже немає в живих.

– Немає? Але ж вона…

…Катерина закохалася у Григорія, але потім виявилося, що він уже одружений. Розлучення? Кохання було взаємним, але чоловік був не пара для простої Катерини, яка працювала на заводі.

Його дружина Ніна була дочкою власника цього заводу. Їх побрали батьки, і до зустрічі з Катериною Григорій був не проти цього. Ніна йому подобалася, але Катерина затьмарила її у всьому.

Григорій та Катя зустрічалися, але рано чи пізно все вилазить назовні. Катя дізналася, що Гриць одружений, він – про її цікаве положення. Дружина дізналася про їхній зв’язок.

Батько умову Григорію поставив – якщо піде від дружини, то нічого не отримає. А Григорій уже керував бізнесом батька. Можна сказати все на ньому і трималося, батько хворів уже давно.

Ось тоді й з’явилася Катерина у рідному селі. Григорій платив за все. Катя та дочка не потребували ні в чому. Гроші він передавав таємно. Жодних переказів, приїздів, знайомих.

Через два роки після появи доньки у Григорія не стало батька, і він став спадкоємцем бізнесу. З Ніною велике кохання так і не сталося, дітей мати вона не хотіла.

Григорій збирався подавати на розлучення, його вже зовсім нічого не тримало, гроші дружини та її батька йому були не потрібні, але…

Катерина виявилася знову в положенні, і незабаром з’явилася ще одна донька. Хто тато? Точно не він! Вони не зустрічалися! А тут ще й дружина скандал влаштувала, підсунула інтимні фотографії Каті та невідомого чоловіка.

Якщо у Катерин друга дитина, то зрадила його. Адже присягалися в коханні одне одному. Дочку не забув, жила Катерина з доньками весь час не гірше за колишнє.

Григорій страждав, любив Катерину, але довелося залишитися з дружиною, у якої виявили невиліковну хворобу. Лікували, але результат був неминучим.

Григорій довго не наважувався на зустріч із Катею, і лише, як дружини не стало, поїхав до неї.

– Її більше немає, вона хворіла. Мені багато чого тобі треба розповісти. Адже я думав, що в тебе є хтось. Хто батько другої твоєї доньки? Не відповідай. Я знаю.

– Дружина мені все розповіла перш ніж пити з життя. Це вона найняла тих виродків, які тебе збезчестили. Я тоді нічого не знав. А якби дізнався, то…

– Вона не думала, що в тебе буде ще одна дочка. Для неї твоє цікаве положення була на руку. Були й фотографії. Я всьому повірив, але все одно любив тебе.

– А потім вона захворіла, одразу, як в тебе з’явилася друга донька. Іноді було зовсім погано, вона навіть не вставала. Були покращення, але потім знову провал. Ніхто не припускав, що вона протримається стільки. Тепер її нема.

– Я не знаю, що сказати.

– Ти просто подумай. Я хотів би познайомитись із дівчатками. З доньками.

– Я не можу так одразу, надто багато пройшло часу. І дівчаток не можу ділити. У Лариси з’явиться батько, а Віра…

– У Віри теж буде батько. Ти не винна. Їм подробиці знати не обов’язково. Я їх ділити не буду.

Вони довго розмовляли. Двадцять років втратили. Лариса та Віра батька прийняли, навіть не спитали, де він був увесь цей час.

Вони розуміли, що утримував їх саме він. Розуміли, але не нахабніли. Вони вже самі працювали, і про навчання не забували.

Доньки пораділи за матір, нарешті вона здобула своє щастя. Григорій теж був щасливий, – щасливий уперше за усі прожиті роки. У нього тепер справжня сім’я, з дітьми, а в майбутньому і з онуками. А що ще для щастя потрібно?..

А ви що скажете з цього приводу? Пишіть свої думки в коментарях, ставте вподобайки.