Так уже заведено в нашій родині, що на травневі свята усі родичі їдуть до нас на дачу на шашлики. У нас подвір’я просто казка, ми маємо велику альтанку з підсвіткою, поряд шикарний мангал та чудовий дитячий майданчик для дітвори.
З того часу, як народився Романчик (уже впродовж чотирьох років) ми збираємось усією родиною у нас на дачі. На жаль, я сирота, братів та сестер у мене теж немає, зате у дружини багато рідних з дітьми так, що ми весело проводимо час. У мене чудово вдається смажити шашлик, тому приготування м’яса завжди покладається на мене.
Ми з дружиною порахували витрати на подібні святкування та вирішили, що цього року змінемо традицію. Хай кожна з сімей привезе з собою м’ясо або сосиски. Я склав м’ясне меню та обдзвонив родичів, повідомивши що кому потрібно привезти з м’яса.
За нами залишалося приготування салатів, покладемо на стіл фрукти, напої, а я приготую на мангалі м’ясо, які привезуть родичі. Дрова у мене ще з минулого разу залишились
Своїми планами я поділився з колегою, на що Ігор скептично сказав, що слабо вірить в мою ідею.
Настав день святкування та ми з дружиною почали готуватися до візиту гостей. Накрили стіл з салатами та фруктами, поставили легкі закуски, напої. Я приготував усе для смаження м’ясних страв.
Дружина пішла чепуритися до приходу гостей, а у мене раптом задзвонив телефон. Це був тесть, він запитав чи вже готовий шашлик і, чи вже можна приїжджати. Якраз йому я й доручив привезти шашлик, брат дружини мав взяти мариновані курячі гомілки, а тітка моєї дружини мала привезти грильовані ковбаски…
Я відповів тестю, що все, що від мене залежало згідно з нашою домовленістю, я зробив, решта за гостями.
Раптом запанувала напружена тиша. А потім тесть сказав, що думав, ніби я жартую та м’ясо на шашлик не придбав, ба, більше, навіть не знає, де в таку пору він його знайде, маринувати вже часу немає.
Врешті Сергій Михайлович сказав, що без шашлику свято не свято і що біля нас море магазинів, я типу можу швиденько купити. Додав, що він вже в літах та йому важко бігати по магазинах.
Згодом я отримав дзвінок від брата дружини, який сказав мені майже те саме. Вони, напевно, зговорилися.
Віолетта Семенівна, тітка дружини, заявила, що не знає що таке грильовані ковбаски та що в їх магазині продається тільки лікарська ковбаса, а таку на мангалі не смажать.
Врешті усі гості приїхали, надіючись, що свято буде таким же, як і раніше.
Коли тесть сів до столу, то обурено сказав:
– А ми, що, на вегетаріанство усі переходимо, будемо їсти лише траву? Якщо ти не встигаєш насмажити, то я тобі допоможу.
– А немає чого смажити, – спокійно відповів я, – гості мали принести м’ясо для шашлику, курячі гомілки та грильовані ковбаски, та, як бачите, їх немає, то й смажити нічого.
Родичі дружини довго не сиділи в гостях, придумали банальні відмовки та залишили нашу небагату гостину.
Ми залишилися самі з дружиною та сином, замовили піцу, нагетси та картоплю фрі. Цього разу мені не довелося стояти біля мангала, а потім вислуховувати, що м’ясо недосмажене чи пересмажене.
Ми зекономили купу нервів та грошей. Не довелося нікому догоджати та прибирати. Ми чудово провели час.
З того часу ми вирішили святкувати так завжди.
Ставте вподобайки та пишіть коментарі, що думаєте з цього приводу?
