Дружина попросила погуляти з сином на дитячому майданчику в вихідний день, зізнаюся вам чесно і відверто: одна година з цим чортеням в хорошому сенсі для мене за десять! Але не поспішайте засуджувати, я не поганий батько, просто такий.
Я подзвонив своєму другові і, щоб не було нудно, запросив його прогулятися з нами, поговорити про своє, «про жіноче». Макс, саме так звуть мого друга, з радістю погодився, а так як ми живемо один навпроти одного, то домовилися зустрітися відразу на майданчику.
Коли я з сином вийшов, то на майданчику лежало «тіло». Саме тіло – смердюче, брудне тіло. Що б ви зробили на моєму місці? Ось і я зробив так само: дістав стільниковий і вже набрав 112, і в цей момент за спиною пролунав голос Макса:
– Кому дзвониш?
– Та он, тіло бачиш? Хочу прибрати, а то дитина, і все таке.
– Сань, та ти чого? Це ж Семенович, свій, з п’ятого під’їзду!
Семеновича я знав ще по дитинству: він працював або служив в ДАІ в чині капітана якогось там батальйону чогось там. В моїй пам’яті Семенович сплив хорошим сім’янином, у нього було дві доньки і навіть онук, з цією людиною, який лежав в калюжі, він не мав нічого спільного.
– Та йди ти, Макс! Який це Семенович ?! Семенович службовець на кшталт, а це бомж!
– Стривай, Сань, ти гониш, чи що? Ти реально не в темі?
Я здивовано дивився на приятеля. А Илля, мій син, тулився до мене, бачачи незрозумілого дядька на майданчику, і не наважувався грати, потім розвернувся і потягнув рученята, просячи його взяти.
– Чи не в курсі чого? – запитав я.
– У Семеновича вся сім’я вимерла. Всі: дружина, діти, онук, навіть собака була, і та!
– Як так?!
– А ось так, я подробиць особливо не знаю, але від батька чув, що Семенович йому розповів.
Щоб не стояти на майданчику, ми втрьох вирішили прогулятися до парку. Але в 112 я подзвонив, викликавши швидку допомогу.
– Коротше, Сань, було так: у 2015 році ще у цього тіла, як ти сказав, все було ще нормально, але в одну зі своїх змін, як батя розповідав, зупинив він машину таксі.
Таксист виявився старим дідом, у якого був арешт на В / У від судових приставів, і ніби як, за словами Семеновича, дід про це не знав! Ну як, сам же розумієш, країна чудес: сюди потрапив і тут зник!
Так ось, Семенович чогось в пляшку поліз, а як я зрозумів, дідок чи орендував машину під таксі, чи на своїй працював, ну це, по суті, не має значення!
Семенович склав на нього протокол, і як його дід не благав: мовляв, син у нього хворий, в Чечні ногу відірвало, і, мовляв, пенсія гроші, і дружина ось померла недавно, і що немає у нього зараз 10 000 гривень на штраф!
На що Семенович йому сказав: “Свої каструльні справи тримай при собі!” І водійське забрав, і склав протокол, дідок так і поник.
Ну, а коли справа прийшла в суд і Семенович там був, наш «найгуманніший» ухвалив вилучити посвідчення водія терміном на 1 рік і накласти на діда штраф за нелегальну підприємницьку діяльність на суму 25 000 гривень.
І ні син-інвалід не допоміг, ні недавня смерть дружини. Вже не знаю, що і як, але батя каже, повеселило тоді це Семеновича, мовляв, ось тобі, старий пердун! А після того як все закінчилося, дід підійшов до Семеновича і сказав йому:
– Дивись, як би сам на дні не опинився, коли всіх на дно тягнеш, – і очі у старого недобрі були, як казав Семенович, ой, недобрі.
А через тиждень захворіла дружина, тітка Клава, ну, ти повинен її пам’ятати, така худа і з копицею волосся! Швидко вона згоріла і що з нею, ніхто зрозуміти не міг, бігали вони по всім центрам, в Німеччину її тягав, до Туреччини і навіть в Ізраїль, любив Семенович її сильно. Але так нічого і не допомогло, і, вважай, за півроку її не стало.
А ще через пару місяців перша дочка з чоловіком в аварії загинули, всі там – і онук теж.
А остання дочка – відмінниця, випускниця з червоним дипломом – раптом стала приймати щось і її теж не стало, їй було 26 років начебто. Ну, а собака отруїлась чимось.
Ось так Семенович всього і позбувся. Каже, знайшов він того діда і каже йому, мовляв, че за фігня така ?! А дід і відповів, що його каструльні проблеми Семеновича не колишатся.
– Отакої! – тільки й видав я. – Я навіть і не знав.
– Та ти як одружився, тебе, крім сім’ї, нічого і не турбує, – посміхнувся мій друг.
