-Свекруху поховали майже пів року тому. Ну, як інакше? Так, вона не лежала, але доглядала її останнім часом і я теж. – каже Ліля.
-Ну так, це тільки здається, що привезти продукти, пральну машину завантажити-розвантажити, підлогу протерти, до лікаря допомогти відвезти та в аптеку збігати, а скільки на це часу йде? Адже ще є сім’я, робота.- киває подруга Лілі.
-Ага. І підлога, і посуд, і сама вона, і приготування, останнім часом мати чоловіка нічого практично вже не робила. І все це, не забувай, при тому, що вона мене ненавиділа. Витримай спробуй її погляд неприязний, губи підібгані, коментарі, що все не так. І тут, коли її не стало, коли вже пів року минуло і чоловік у спадок вступив, все й з’ясувалося.
Лілія – друга дружина свого чоловіка. До неї він був одружений. У шлюб вступив в 19 років, з’явилася дочка, через 8 років подружжя розлучилося. Лілія зустріла чоловіка через рік після розірвання його шлюбу, якийсь час просто зустрічалися, потім одружилися.
Батьки Лілії були проти того, щоб дочка виходила заміж за аліментника з дитиною від минулого шлюбу, але згодом зятя прийняли. А от мати чоловіка так і не змогла змиритися з тим, що у сина розпалася перша родина, їй все здавалося, що якби не з’явилася Ліля, то чоловік повернувся б до дружини та до доньки. Не дуже змінилося ставлення свекрухи й після того, як у неї з’явилася друга онука.
Дочці Лілі зараз 14 років, її старшій сестрі по батькові — 26, між собою дівчата не спілкуються, ініціатива тут йде від колишнього чоловіка, та й тем спільних через різницю у віці у сестер небагато.
Чоловік завжди справно платив аліменти, бачився з донькою то в колишніх тестів, то в мами. До себе, до нової родини не водив. Та й не було куди водити, жили в однокімнатній довгий час, яку купили в іпотеку. До двокімнатної переїхали лише 6 років тому, коли не стало мами Лілі, батька не стало ще раніше.
Лілія, її сестра та брат успадкували їхню трикімнатну, без суперечок продали спадщину, поділили гроші. Власне, спадщиною Лілія із чоловіком погасили іпотеку за свою двокімнатну квартиру.
У чоловіка теж є старший брат, а у свекрухи колись була трикімнатна. Але брат одружився і з дружиною жив в іншій області, а свекруха, коли стало ясно, що молодший синочок не повернеться до рідного міста, продала трикімнатну, купила собі однокімнатну, а решту грошей віддала молодшому сину.
-Домовленість у них така була, – згадує Ліля. — Той брат отримує гроші, а мій чоловік за маминим заповітом потім — квартиру, плюс йому ж дістається і доглядати за матір’ю, він ближче. І, сама розумієш, свекруха погана була майже рік. Та й мити її, бігати до неї годувати обідом та інше — все на мене впало. Чоловік брав участь, але він же мужик, свекруха відмовлялася деякі речі з ним робити. Купатися, наприклад.
Домовленість, до речі, брат виконав. Він трохи брав участь грошима, відвідував зрідка, привозив продукти, ще щось, заперечувати заповіт матері не став.
Коли свекруха ще була жива, Ліля з чоловіком обговорювала тему на “потім”. Вирішували, що однокімнатну свекрухи вони здадуть, нехай приносить гроші, буде страховкою на старість. Їм ще доньці давати освіту треба. Жінка каже, що питання не стояло навіть про те, що в цій однодушці потім житиме їхня дочка, що власність чоловік переоформить. Просто хотіли гроші додаткові отримувати та накопичувати.
-І я цю розмову завела, коли чоловік до нотаріуса сходив. Не відразу, а за тиждень десь, а виявилося, що я запізнилася, — обурюється Лілія. — Виявляється, майже через три дні після отримання свідоцтва про власність на материну квартиру, чоловік спадок дочці старшій подарував! Ось як! Жодного слова про такі наміри не було, все тихо. І говорити не збирався, гадаю, поки я сама тему не порушу.
-Вона заміж збирається, – пояснив чоловік. — А я пам’ятаю, як ми жили з тестями. Відносини у нас із колишньою через них і зруйнувалися. Коли вже пішли на орендоване житло, було вже нічого не виправити. І ти з моєю матір’ю все життя, як кішка з собакою. Куди вона має піти? Вона мені дочка. Колишня житла свого не має, живе у другого чоловіка. А Катя, мені здається, дитину чекає.
Лілія просто здивувалася: як так можна? Звичайно, вона висловила чоловіку все, що в нього є ще одна дочка, якій ще рости й рости, але яка потім теж заміж збереться і теж дітей буде планувати буде. І те, що Катя його за рік, поки бабуся хворіла, жодного разу навіть їй не подзвонила, тоді як Ліля доглядала свекруху, з якою жила, за висловом чоловіка, як кішка з собакою.
-Добре, – сердиться жінка. — Надумав розпорядитися спадщиною, але чому тільки на користь однієї дочки? Можна було б продати, поділити гроші, Катя купила б собі щось, нехай і в іпотеку. Для нашої доньки ми теж могли б взяти квартиру і розплатилися б до того часу, коли вона б виросла. Я так і спитала, а що Насті?
-А Чоловік що?- питає подруга.
-А Чоловік сказав, що Настя ще сопля, про заміжжя їй думати рано, а на той час, коли вона збереться сім’ю створювати, ми щось придумаємо.
– Запитую: що? Він мовчить.
-Нам не світить більше ніякої спадщини, – лається з чоловіком Ліля. — Я від своїх батьків що отримала, то вклала сюди, в нашу квартиру, в сім’ю. А ти розпорядився тільки на користь старшої донечки. Це нормально? І що ти вигадаєш? Раптом тобі завтра цегла на голову впаде? Я сама нашу дочку підіймати буду? Освіту їй давати, заміж збирати? І Настя потім спитає: “Тату, а де моя квартира? В Каті є, а мені?” І що ти даси?
-Не спитає, якщо ти їй не наспіваєш, – огризається чоловік. — Мій спадок, я так вирішив і крапка. Катя виросла без мене, а в Насті є і батько, і мати. І взагалі … Ти свою спадщину в нашу квартиру вклала? Добре, але так тобі й належать 3/4, ти наполягала, щоб так було, не пам’ятаєш?
Це справді так, Ліля наполягла, щоб оформлено було все як слід, адже чоловік має іншу дочку, а гроші у двокімнатну вкладено її. Але це справи між нею та чоловіком, а за що він молодшу дочку так обділив?
Що скажете? Чоловік мав повне право розпорядитися саме так? Чи він вчинив стосовно молодшої дочки не дуже чесно?
