Головний гріх – це гординя. Тепер я це точно знаю. Ми дуже часто засуджуємо інших за їх дії. “Сестра не так виховує дітей”, “Друг вибрав не ту роботу”, “Дружина брата йому зовсім не підходить”.
Дуже багато засуджень в нашій голові. Більш того, ми відкрито розмірковуємо про це! Чому? Та тому що вважаємо себе розумнішими за інших. Гординя.
А скільки слів засудження ми чуємо на адресу священиків: “Он поп поїхав на машині”, “А цей батюшка одягається явно не на ринку”.
Я теж не був винятком у цій низці засуджень. З дитинства був наділений чималою часткою зарозумілості і був схильний засуджувати людей.
Давно ходжу в одну і ту ж церкву і ось одного разу з’явився там дуже молодий батюшка, який, як мені здавалося, дуже недбало несе службу.
Довго я за ним спостерігав і, чим довше це тривало, тим більше вад я помічав в його діях. На той час у мене не було практично ніякого досвіду сповіді. І треба ж було статися, що на свою першу сповідь я потрапив саме до нього.
Слава Господу, на той момент гординя моя була упокоренна Великим постом. У довгій черзі гріхів я розповів йому про свої “нападки” в його сторону.
На мій подив, він анітрохи не зніяковів і не образився. Він пояснив мені, що священик і справді може робити щось не так з однієї простої причини, що він така ж людина, як і всі, але відповідальність у священика далеко не така, як у всіх.
Священик несе відповідальність не тільки за свої гріхи, а й, частково, за гріхи тих, хто до нього приходить і звертається. Тому як священик – це не тільки свідок сповіді і службовець церкви, але і для когось духівник.
Від його поведінки може залежати те, як складеться подальше життя людини.
Мені дуже складно передати словами те, що він говорив. Це були начебто дуже прості слова, але вони несли мудрість! Якщо їх зрозуміти, то можна побачити іншими очима не тільки священиків.
Батьки, начальники, президент. На них на всіх величезна відповідальність не тільки за себе, але і за інших людей. І нехай вони роблять щось не так, але не нам з них питати за це.
