У сусіда і хата біліша, жінка миліша, казав мені завжди батько. А я й не вірила йому ніколи. А тепер, коли на свої хліби пішли, то розумію про що він говорив. Адже то його сповідь була, час виявляється до сусідки бігав, поки мати була вдома заклопотана, але і мама розумною виявилася.
Я, коли подорослішала, а батько на вахту їздив, шістнадцятирічна слухала цю історію від матері не один раз, дуже мені цікаво все було, а мама і не боялася, казала як є все, говорила,що всеодно колись виростуть зрозумію все.
А я і зрозуміла, на 4 десятку правда, але зрозуміла. У мене з Ромком, чоловіком 2 дітей, діти не дорослі ще, поки школярі, але клопотів всеодно вистачає. Особливо влітку, коли канікули і взимку на Новорічні свята.
Я не можу сказати що я там запустила себе, чи може пиляю, як буває жінки роблять, але і у мене іноді проскакує, а головне ж в тому, що я сама винна в тому, що зараз між нами. Правду бабця казала, чоловікові годити не треба, і п’яту точку йому всю показувати не варто.
От я тільки зараз дійсно розумію як же всі вони були праві. От почнемо з того, що і справді чоловіки ласі на чужих жінок, і аби молоді, так ні, ті ще сім’ї тримаються, а ті що по 35-40 років, то зовсім з котушок злетіли.
Уявіть собі тільки і мій туди ж. Я звісно не супермодель, але разом з тим худа, з гарним волоссям, шкіра красива, манікюр який не який, ноги грою, голову мию, парфумами користуюся, що йому ще треба.
Так ні, теж занадився до сусідки бігати. Тут то я і згадала мамині слова, все один в один повторювалося. Що там в них було вже не знаю, але сусід як тільки поїхав за кордон, то мій там і ночував вже, не боячись нікого. Що люди по селу говорили, як же соромно мені було, та виду не подавала.
Написала смс-ку сусідові, виклала все як є і попросила не спішити з висновками. Обдумати ми все гарненько і вирішили, що так чи інакше а треба це припиняти, бо в всіх спільний побут, діти, не один рік шлюбу за плечима, переживуть якось.
Я значить зі своїм благовірним напередодні сварюся, кажу все, все знаю, бачити тебе не хочу, завтра прийдуть гроші за хату принесуть, разом з господаркою все продаю, меблі лишаю, техніку і машину собі, все інше бачити не хочу і тебе разом з цим всім.
Він плюнув і пішов. Та чи на довго. Сусід в той же вечір подзвонив своїй і сказав щоб зустрічала його, мовляв все, скучив, напрацювався, не може більше.
От мій під ранок, коли я речі збирала приплентався, пробачення просив, молив не продавати все, так же довго працювали на то все, я сказала що і бачити не хочу, то він вперся це ж і його будинок, звісно, просто йому йти не було куди.
А сусід виявився розумніший, жінку під руку і з нею на заробітки, а потім свою хату з землею нам продав за хорошу ціну. А мій благовірний, з тих пір вже 4 роки пройшло, то на інших і не дивиться, звісно ж, куди піде?
Нехай в селі і досі кажуть що прийняла, питають чи після чужої жінки не гидко, а не гидко, зате я в шубі і при чоловікові, ноги мені миє і каву в ліжко несе, а що добилися ті, хто своїх повигянав? Кращих знайшли? Та всі вони однакові, тільки це вже своє, рідне, а чужого ще спробуй під себе підлаштуй. Чи ж я не права?
