– Я вас усіх зібрала саме тут, бо вирішила зробити з будинку мого покійного батька, вашого діда, дачу, – оголосила Катерина Янівна.
За столом сиділи її діти, старший син Аркадій, його дружина Анна, дочка Ліда та чоловік Вадим. Діти доньки тим часом досліджували округу. Двоє дітей Аркадія сиділи під вікном і просто тихо бавилися в телефонах.
– Як це добре! Можна буде відпочивати всією родиною, – сказала Ліда. – Ти, мамо, все літо тут житимеш? Ти ж пенсіонерка.
– А ось це побачимо. Треба все ще привести в божеський вигляд.
– Добре. Тепер хоч діти не сидітимуть у душній квартирі ціле літо. Ти й придивишся, і взагалі. Я за!
– Лідочка, це добре, що ти згодна, але ремонту тут багато, меблі треба було б змінити, або хоча б відремонтувати.
– Це все нісенітниця. Аркадій робить ремонт у своїй квартирі й меблі змінює. Старі нехай сюди везе.
– Яка ти швидка. Меблі ми ще нові не дивилися, гроші потрібні на все.
– Небагато й треба сюди меблів. Ліжка, і кухню поміняти. Ваша саме підійде за розміром. Ви ж зібралися її міняти. Ти сам казав.
– Сюди будь-яка підійде, місця багато, а кухню ми вже продали, її вчора вивезли.
– Тоді з тебе ліжка та диван. І взагалі, все, що ви ще не встигли продати.
– А з тебе що, сестричка?
– Що зможу.
– Не сперечайтеся. Я маю невеликі заощадження, треба зробити ремонт. Це літо присвятимо доброустрою. З вас лише фізична допомога.
– Мамо, у нас ремонт у квартирі.
– Як хочеш, але всі вихідні ви маєте бути тут, і відпустку теж.
Будинок ремонтували, мили, білили, фарбували, позбавлялися сміття та зайвих речей. Хто це робив? Аркадій та Ганна. Їхні діти теж дещо робили.
Катерина Янівна здебільшого керувала. Ліда та Вадим весь час знаходили невідкладні справи: поїздка до батьків Вадима, день народження друзів, відрядження, хвороба…
Нарешті все впорядкували. Вадим перевіз диван, два крісла, стіл та стільці. Вони собі вже замовили нові. Старий телевізор та тумба під нього теж переїхали на мамину дачу.
Половину кухонних меблів довелося викинути, Вадим зміг відреставрувати тільки верхні шафи. Цього було достатньо. Город вирішили відновлювати наступного літа. Поки що обмежилися грядкою зелені.
Чудовим чином справи Ліди та Вадима закінчилися, як тільки все було зроблено. У них навіть відпустка намалювалася, і вони приїхали відпочивати.
Мама зраділа – нарешті донька та онуки приїхали. А що про сина та його дітей, то вони вже за два місяці набридли, та й відпустка у них уже минула.
Аркадій намагався залишити дітей із бабусею хоча б на тиждень, щоб вони просто відпочили, але не тут-то було.
– Як ти собі це уявляєш? Де всі спатимуть? Спальних місць немає!
– Наші хлопчаки можуть удвох на дивані спати.
– А решта де? Ну? Зрозумів? Відпочили два місяці й вистачить, тепер черга Лідочки.
– Відпочили? А нічого, що навіть онуки допомагали! Диван я привіз.
– Ти тепер ще рахуватимеш чиї меблі?
Аркадій більше не розмовляв, його родина поїхала.
– Так буде завжди. Дача ж твоєї мами. Ми працюємо, а твоя сестра завжди буде в пріоритеті.
– Ти маєш рацію. Якщо хочете відпочити в селі, можна просто зняти будиночок. А можна поїхати кудись. Скоро мама знову покличе всіх.
– Я хотіла б свою дачу, тільки для нас. Щоб бути господаркою.
– Так у нас Єгорович пропонує дачу за безцінь. Йому вже тяжко, дітям не треба. Та й із грошима він може почекати. Неподалік міста.
– Ти жартуєш?
– Ні, ми можемо подивитись. Що скажеш?
– А як твої? Мама не образиться?
– А що їй ображатись, ми ж їй ремонт зробили.
Вже на травневі свята мама запросила всіх знову на дачу.
– Треба все після зими упорядковувати.
– Згоден. Що робити? – відповів Аркадій.
– У будинку вимити, город зорати. І ще! Потрібна теплиця.
– У нас відпустка у серпні. Тож теплицю нехай ставить Вадим. Йому й город орати, а Ліді дім мити. Справ не так багато, як минулого літа. А ми по можливості приїжджатимемо і робитимемо.
– Ми не можемо!
– Чому?
– Ми зайняті…
– Цікаво чим? Ще не вигадала? Починаємо прямо зараз. Усі жінки миють у будинку, а ми оремо.
– Я не можу, у мене хвора спина, – сказав нарешті Вадим.
– А тебе не лопатою махати примушують, сусід зоре, тільки домовся та слідкуй. І теплицю поставлять робітники.
– Сам упораєшся! У нас відпустка також у серпні. А ти у вихідні все встигнеш. Я лише зять, а ти син. Працюй!
– А Лідочка – дочка твоєї тещі, їй і ганчірки в руки. Приступайте!
Катерина Янівна довго не могла зрозуміти про що сперечаються син та зять.
Аркадій домовився із сусідом, город зорали.
– З сусідом розрахуйтесь. Теплицю, мамо, сама вибирай. Привезуть і поставлять, куди скажеш. Ти ніби говорила про відпочинок усіх онуків із тобою? У червні ми тобі привозимо дітей.
– Лідочка вже давно зібралася це зробити. У нас не так багато місця, та й не впораюся я з усіма. Є лише тиждень у липні. Вони поїдуть на море.
– Ти хочеш сказати, що й у серпні ми не зможемо приїхати сюди усією родиною?
– У нас немає спальних місць. Діти Ліди будуть тут все літо, а у серпні й вони. За ними нема кому доглянути в місті.
– А за нашими є кому?
– То твоя дружина працює з дому.
– Вона тому й працює віддалено, щоб їх одних не залишати! Зрозуміло? Ми ремонт робили, а відпочиватиме лише Лідочка та її діти? Місць у вас спальних немає? Значить, буде ще менше. Дякую, мамо.
Аркадій та його родина поїхали. Вони не стали чекати поки Ліда дозволить почати прибирання в будинку, а поїхали дивитися дачу. Вона була ближче до міста.
– Я на вас чекав, як відчував. Дивіться, меблів у мене небагато, я все старе сюди привозив. Тут викинути все треба, але сили немає. Я скину ще за це. Натомість лазня майже нова.
– Якщо дозволите, то влітку раз інший попаритися б. Запросите? Дрова, дошки, інструмент, все в ціну входить. Як вам?
– Квіти багаторічники, дружина займалася ними, а тепер вони самі по собі. За будинком грядки є, яблуні та сливи. Сусіди тихі. По руках?
– Аня, діти, вам подобається?
Аркадій отримав від усіх схвалення.
– Беремо…
– Аркадію, коли приїдете? Земля стоїть порожня. Пора зайнятися посадками.
– Я не можу, у мене справи. Ділянка невелика, Вадим та Ліда впораються.
– Аркадію, у тебе вихідних не буває? Приїжджайте.
– Приїдемо.
Справ було багато і на своїй дачі, але Аркадій вирішив подивитися, як справи у матері. Та й просто відвідати її потрібно. Спека, липень. Вони під’їхали до будинку Катерини Янівни.
– Нарешті. Чому так довго вас не було? Землю даремно орали, так і стоїть тепер. Я нічого не встигаю.
– А що ж Лідочка? Була? Відпочивала?
– Вони ж нічого не вміють.
– Вони просто ледарі!
– А ти хто? Ти теж нічого не зробив!
– А хто тобі робив ремонт минулого літа? А тепер у нас своя дача, ми там живемо, працюємо та відпочиваємо. Діти на відкритому повітрі під наглядом. Тут же немає для них спальних місць!
– Спальних місць? Твій диван розвалився! Знайшов що матері віддати.
– Я не наполягав. Ліда запропонувала. І як він міг розвалитися?
Аркадій пройшов до кімнати й глянув на диван. Злегка пахло гаром, у середині дивана була дірка.
– Що тут було? Пожежа?
– Ні, майже не було. Твій племінник влаштував якісь хімічні досліди, тепер спати йому нема де. А у вас залишилися ліжка дітей. Вони ж старі. Купіть їм нові, а…
– Ліжка на нашій дачі.
– Та яка може бути дача, якщо у мене є!
– Не хотів повторюватись, але тут нам спати ніде. Для Лідочки є, а для нас нема!
– Якщо приїхав, то скоси траву.
– Скошу, та тільки тому, що ти моя мама. І лише перед будинком. Моя тобі порада – кидай цю витівку з дачею.
Аркадій глянув у бік теплиці. Декілька рослин огірків, поруч грядка із зеленню. Втомлена мати. Може, не слушно вони вчинили, може, треба було… Місць для них немає! Ось і вся відповідь.
Пізніше Аркадій зателефонував до сестри, але вона його так і не зрозуміла. Для неї дача матері – це місце відпочинку її дітей, а щось робити вона не зобов’язана.
Аркадій та Ганна упорядковували дачу, діти спокійно відпочивали. Іноді до них приїжджав Єгорович, адже вони домовилися про лазню.
Наступна весна розпочалася з продажу дачі Катерини Янівни. Ліда намагалася сперечатися, щоб зберегти, але хату продали.
І якщо вона планує привозити нам своїх дітей на літній відпочинок, то глибоко помиляється. У нас же місця немає…
Як вважаєте, слушно вчинили Аркадій та Ганна? Пишіть свої думки в коментарях, ставте вподобайки.
