– А тобі не здається, що майже пів мільйона на зовнішність – це занадто? – похитав головою чоловік

– Я в суботу внесу завдаток за машину, – сказав Микола, забираючи телефон у кишеню. – Господар ще трохи поступиться, якщо швидко все оформимо.

– Не внось, –  Василина серйозно подивилася на чоловіка.

Микола вже збирався піти до спальні, вважаючи питання вирішеним, але зупинився.

– Чому?

– Тому що я вирішила по-іншому розпорядитися своєю надбавкою до зарплати.

– Як?

– Я відкладатиму гроші на оперативне втручання.

Микола кілька секунд дивився на дружину, потім зблід.

– У тебе проблеми зі здоров’ям?!

– Ні, я хочу зробити пластику грудей.

– Ти зараз серйозно? – У Миколи відвисла щелепа.

– Так.

– А як давно ти це вирішила?

– Після зустрічі із подругою. Вона рекомендувала мені гарну клініку, де робила сама.

– Люба, не лякай мене так! Якби тобі було потрібне термінове втручання, тоді не питання! Але йти на поводі у моди і робити бюст тому, що «у подруги тепер бідони», більше схоже на вчинок вісімнадцятирічної недолугої дівчинки, ніж на рішення дорослої усвідомленої жінки.

– Я давно хотіла зробити підтяжку грудей і прибрати дещо зайве з боків.

– І тут тобі закортіло!

– У мене з’явився час та можливість.

– І скільки це коштує? – чоловік похитав головою.

– Чотириста плюс. Точніше скаже лікар після консультації.

Чоловік свиснув.

– Майже пів мільйона.

– Тому я й збиратиму.

– За ці гроші можна взяти машину!

– Можна.

– Тоді навіщо ти це взагалі зараз затіяла?

Василина подивилася на чоловіка і засміялася.

– Тому що моя зарплатня зросла. І я можу собі це дозволити.

Вона встала, даючи зрозуміти, що розмова закінчена.

Був звичайний вечір: діти нагорі щось з’ясовували, у пральній машині закінчилося прання, кіт закопував свої справи в лотку. І на тлі всього цього звичного життя вони серйозно сперечалися про те, що Василина збирається зробити із власним тілом.

– Ти сама користуватимешся результатом, а машиною вся родина! – Видав козир Микола.

– Після народ ження трьох дітей моє тіло вже відпрацювало на сім’ю за повною програмою. Тепер можна трохи витратити на власні інтереси. Вважаю, я свій сімейний внесок уже зробила. Та й ти, як мій чоловік, думаю, не скаржитимешся на результат.

Микола пирхнув.

– Дуже зручно ти все підносиш! Але машина нам потрібніша.

– Добре. Тоді давай збирати і на пластику, і на машину.

– А де гроші взяти?

– Можеш узяти підробіток та збільшити зарплату.

Микола подивився на неї так, ніби вона щойно запропонувала йому ночами розвантажувати вагони.

– Мені ще й підробіток шукати?!

– А чому ні? Ти хочеш зараз машину. Я хочу привести тіло у форму. Давай обидва трохи намагатимемося.

– Я й так працюю!

– Я теж.

Роздратований Микола пішов, а Василина залишилася на кухні.

Вона не чекала, що чоловік зрадіє. Навіть не розраховувала на підтримку. Але чомусь була впевнена, що він хоч зрозуміє, чому вона зважилася на такий крок.

Василина не мріяла про нові груди з двадцяти років і не прокидалася вранці з думкою про пластичного хірурга. Але після третіх пол огів їй просто стало неприємно дивитися на себе у дзеркало.

Тіло змінилося сильніше, ніж після перших двох малюків. Спершу вона чекала, що все відновиться. Потім молодший підріс, а форми так і не повернулися, навіть не зважаючи на відвідування тренажерного залу.

Вона кілька років купувала білизну, в якій було зручно, але не ту, яка подобалася. На пляжі вибирала закриті купальники і закривалася довгими накидками, соромлячись себе. З шафи зникли сукні, що підкреслюють фігуру, тому що наголошувати стало нічого…

Тоді вона записалася на першу консультацію.

Лікар все пояснив доступно і без обіцянок чудес: так, він зробить все, що треба, але вона має довго працювати над собою для підтримки результату. Василина вийшла з клініки з розрахунком витрат і ввечері показала їх Миколі.

– Потім, коли діти виростуть, зробиш. Поки що можеш просто сісти на дієту, – сказав чоловік.

Вона тоді погодилася. Але «потім» виявилося зручним словом.

Спочатку довелося міняти гальма на машині. Згодом у молодшого почалися проблеми зі здоров’ям. Потім вони почали ремонт. Іншим разом гроші пішли на оплату репетиторів для старшої.

Василина не думала про це, як про жертву. Це була її сім’я, її діти, її життя. Але тепер, коли зарплату суттєво підняли, вона раптом спіймала себе на думці, що не хоче автоматично відправляти все туди ж, куди йшли всі попередні гроші.

Вона хоче залишити надбавку собі. Не сховати і не витратити потай. Просто накопичити на свої особисті потреби.

Наступного дня Микола знову заговорив про машину.

– Я знайшов дешевший варіант. Якщо додати трохи, можна взяти без великого кредиту.

– Я все одно не віддаватиму на неї свою надбавку. Машина з рук, ще невідомо, у що потім виллється ремонт.

– Тоді візьмемо нову. Подивимося варіанти у салоні.

– Коль, я сказала, що не зараз.

Микола похитав головою та пішов. Василина подумала, що на цьому все й закінчиться. Вона помилилась.

За три дні Микола повідомив за вечерею:

– Мені банк попередньо схвалив кредит.

– Ти подав заявку? – Василина підняла брови.

– Так.

– Без мене?

– Чому без тебе? Я вказав наші доходи.

– Включаючи мою надбавку?

– Звісно.

– Сенс у тому, що я сказала тобі, куди збираюся її відкладати.

– Люба, ну, може, вже вистачить?

– Я проти того, щоб ти оформлював кредит, розраховуючи на гроші, які я тобі сказала не чіпати!

– Я не збираюся їх знімати з твого рахунку!

– А щомісячний платіж чим закриватимемо?

Микола знизав плечима.

– Спільними грошима.

От тепер Василина зрозуміла, що вони сперечаються вже не про машину.

– А якби тобі підняли зарплату, ти віддав би надбавку мені на те, що я вважаю за потрібне?

– До чого тут це?

– До ьтого, що ти навіть не припускаєш такої ситуації!

Микола роздратовано зітхнув.

– Добре. Давай взагалі все рахувати. Хто скільки заробив, хто скільки витратив, – відмінне сімейне життя вийде.

– Я не пропоную ділити продукти в холодильнику навпіл. Я говорю про конкретну річ, яку хочу зробити для себе.

– Для себе?

– Так.

– А тобі не здається, що майже пів мільйона на зовнішність – це занадто?

– Ні, не здається, – Василина подивилася на нього.

– Просто раніше ти так не стежила за собою! – пробурмотів чоловік.

– Що означає так?

– Ти почала ходити на процедури, одяг новий купувати. Тепер ще пластика…

– Ти хочеш мені щось пред’явити?

– Нічого я не хочу!

– Тоді не говори загадками.

Микола роздмухав ніздрі і раптом видав:

– Може… Може, у тебе хтось з’явився?

На кухні стало тихо. Було чути, як кіт сопе на підвіконні.

– З чого це ти взяв? – нарешті спитала дружина.

– Просто все різко змінилося.

– Для тебе різко. А я до цього йшла кілька років!

– Я просто запитав.

– Ні, Колю. Ти не запитав. Ти вже придумав і звинувачуєш мене у всіх гріхах!

– Я тебе не звинувачую!

– Ще й як звинувачуєш.

– А що мені думати? Ти раптом вирішила груди переробити, стежиш за собою більше, ніж зазвичай.

– Звісно! Логіка залізна! Троє дітей, тіло після пол огів змінилося – значить, з’явився чоловік, – Василина посміхнулася. – Зрозуміло, – жінки взагалі все роблять заради мужиків! Народжуються, живуть, страждають!

– Гаразд, не перебільшуй!

– Ти щойно саме це й сказав.

Микола встав із-за столу.

– Зрозумів. Розмова безглузда.

– Ні. Дуже корисна.

– Чим?

– Тепер я знаю, що ти думаєш про мене.

Він нічого не відповів.

– Ти пам’ятаєш, куди пішли гроші, які ми збирали вперше?

– На ремонт машини.

– А вдруге?

Микола спохмурнів.

– Не пам’ятаю. На ремонт квартири, мабуть.

– Саме так. Ось чому я більше не хочу чекати на це нескінченне «потім».

Наступного дня вона записалася на консультацію щодо рекомендації подруги.

За кілька днів пройшла обстеження. Лікар пояснив, які аналізи потрібні, скільки часу займе відновлення та інші важливі нюанси. Василина склала список і почала готуватися.

Микола все ще був незадоволений. Вони кілька разів сперечалися, але тепер Василина не намагалася його переконати. Їй уже не потрібно було отримувати дозволу на те, що вона збиралася зробити.

Через два місяці вона мала лягти в клініку. Розстрочку схвалили, збирати не довелося.

– На осінні канікули дітей у табір відправимо, щоб ти могла нормально відновитися кілька днів, – сказав Микола, побачивши, що дружина купує компресійну білизну.

– Добре.

– А покупку нової машини поки що відкладемо. Начебто й стара ще цілком непогана…

Дружину така турбота приємно здивувала. Хоча, – вибору-то в нього й не було…

Що ви скажете про забаганку дружини? Як ви вважаєте, це дійсно її забаганка, чи спосіб відновитися? Залишайте свої думки в коментарях, ставте вподобайки!