А як же дірка в шкарпетці

У двоюрідної сестри був наречений з села. На відміну від всіх місцевих жителів він і його мати були  інтелігенти. З підсобного господарства тільки кури, ніяких поросят і корови.

Город садили маленький, та й як саджали – місцеві алkанавти за гроші або пляшку обробляли їм грядки.Сестра приїжджала на літо в село з міста. На річці і познайомилися.Відносини тривали кілька років.

Під час канікул взимку і влітку зустрічалися в селі. В інший час зідзвонювалися і переписувалися. Сестра в той час вчилася в інституті. А наречений у військовому училищі.

Мати його, потенційна свекруха, пишалася сином, говорила про його блискуче майбутнє, а сестру мою терпіти не могла. Всім кому можна і не можна розповідала, що сина її вона не любить, покрутить хвостом та й кине.

Насправді, ми не бачили взаємної любові в цих відносинах. Він любив, а вона лише дозволяла себе любити.Сталося так, що він перед від’їздом на навчання заїхав до неї в гості. Від обіду відмовився, погодився на чай.

Тут вона випадково помітила дірку на його шкарпетці і  великий палець, який виглядав звідти. З її слів, стало гидко так, що ледве дочекалася поки він «досьорбає чай і звалить».Ще як на зло, забув у неї наручний годинник.

Навіщось зняв, коли мив руки. Через кілька хвилин повернувся за ним. Вона відкрила двері, сунула йому годинник і зачинила двері.На цьому відносини припинилися. Її просто перемкнуло.

Вона перестала відповідати на його дзвінки і листи. А пізніше написала, що полюбила іншого, хоча нікого в неї не було.Минув час. Вона вийшла заміж, народила дитину, він теж одружився.

Іноді сестра згадує цього нареченого і зітхає: “Ось в Києві живе … і я могла там з ним жити … а сиджу в цій глушині! «Ми їй нагадуємо:” А як же дірка в шкарпетці? » А її відразу передьоргує: “Ой фу ні! Ні і ні!”