Діана займалася художньою гімнастикою 10 років, займалася звісно ж професійно, мала безліч нагород, їздила на змагання і різні іноземні презентації, приводила з-за кордону і золото, і срібло, і сертифікати на великі суми.
Але все скінчилося дуже недобре. Мама завжди казала Діанці про те, що гімнастика це дуже добре, але треба подбати про те, щоб була професія, гарна робота.
Мама казала що рано чи пізно Діана постаріє, розповніє або взагалі народить дітей і сяде в декреті, кому вона така треба буде. Діана своїм вухам не вірила, це каже їх мама, людина, яка мала б підтримувати і тримати за неї кулачки.
Мама вже, до слова, 4 роки живе в Німеччині, там знайшла чоловіка собі що українським корінням і живе горя не знаючи, пропонувала Діані до неї переїхати і жити як сир в маслі, та Діана як відчувала, що нічим хорошим це не скінчиться.
– Ось ти, мамо, кажеш мені аби я подбала про своє майбутнє, але ж ти про своє не подумала. А якщо тебе твій Марк покине через рік з дитиною на руках, що ти будеш робити, ти за цей час могла б також і освіту здобути і роботу знайти, чи хоча б гроші не тринькати.
Мама на Діану образилася, тому той факт що донька не дзвонила їй 4 дні ніяк не збентежив матір. Дається значить, подумала вона, тому і сама не спішила. Але на чергових тренуваннях Діана сильно впала і пошкодила ногу і зап’ястя. Вона не могла ходити і робила все однією рукою. Реакція мами була незабутня.
– Ну що, дострибалася, а була б юристом, працювала б за фахом, такого б не сталося. – Мамо, це замість того щоб хоч спитати як я, чи нічого мені не треба, чи жива я, ти мені зараз дорікаєш тим що найгірші твої думки справдилися.
А знаєш що, мамо, ти і рада мабуть цьому, тобі ж твоя правота важливіша ніж здоров’я доньки.
Діана гімнастику не покинула, через біль та нестерпні спазми вона таки розробила руку і ногу, як і обіцяла повернулася в спорт та на велику сцену.
Але повернулася не сама, а з учнями. Тепер золота, срібла і нагород у неї не менше. Але найбільша їх нагорода Олег – лікар, який поставив її на ноги і не забороняв займатися, знав як це важко без мрії жити.
А мама, а що мама, таки народила від Марка, а він її покинув через якусь Полячку, тепер вона працює в кафе офіціанткою, зате навчилася нести відповідальність за себе і оточуючих. Діана пропонувала допомогу, але та ж горда, тепер хай сидить на воді і сухарях, бо в рідних треба вірити.
