Як давно ви купували собі хороші чоботи? Не якісь там кеди чи шльопанці, а гарні, добротні чоботи? Я ось уже свої не міняла 5 років. Уявляєте, в якому стані вони?
І, на жаль, передчуваю, що подібну покупку я зроблю ще нескоро. Чому? Ласкаво просимо до декрету! Життя для дитини до останньої краплі. Жодного комфорту для себе.
Нашому з чоловіком первістку, Мишкові, вже 3 роки. Але я все одно змушена сидіти з ним у декретній відпустці. Так сталося, у нас немає можливості залишити його одного з нянею чи бабусею. А дитячий садок теж не варіант, з особистих причин. Тож доводиться мені бути головною у квартирі, вчити сина, розважати його і, звичайно ж, стежити за порядком вдома.
Поки тато заробляє гроші, я залишаюся на господарстві. Хоча, якщо чесно, останній рік я не розумію, як я на це погодилася. У такій моделі сім’ї мені зовсім нічого не подобається. Хочеться вирватися, погуляти з подругами, розслабитись. Але немає такої можливості. З іншого боку, чоловік. Думаєте, доки я сиджу вдома і обростаю жиром, він там мільйони заробляє?
Раніше я також працювала. Причому за фахом. Бухгалтерія не те щоб мій коник, але це профільна тема, в якій я щось розумію. Знову ж таки, сидіти і переписувати цифри з однієї колонки до іншої — не робота мрії. Тісний кабінет, пронозливі колеги-пліткарки, постійно незадоволене начальство. Так собі, правда?
Але ж це робота! Вона приносить гроші, дає якусь волю. І навіть спілкування з іншими людьми. Якими б вони не були снобами та ханжами, з ними завжди можна завести діалог, попліткувати. Абсолютна протилежність тому, що я маю зараз.
Знали б ви, як мені нудно слухати останні новини від чоловіка, коли він приходить додому. Начебто я ув’язнена і до мене прийшли на короткострокове побачення.
Але це ще не все з того, що мене не влаштовує в даний момент. Гроші. Так, дійсно, така ось я меркантильна людина і розповім вам чому. Як я вже сказала, раніше гроші не були для мене проблемою. Я завжди вважала, що на сімейний бюджет потрібно витрачати лише частину своєї зарплати, а з рештою суми робити так, як вважаєш за потрібне. І це працювало.
Але тепер, коли у мене зовсім немає грошей, я повністю залежу від чоловіка. Вимушена просити його купувати речі для дитини та для себе. Що в цьому може бути гарного, коли доросла тридцятирічна жінка просить у чоловіка навіть не грошей, а просто купити звичайні предмети жіночої гігієни. Смішно і водночас соромно.
При цьому не забуваємо про стан економіки країни в цей тяжкий час. Зараз у всіх справи не дуже, так що терміново потрібно затягнути пояси.
Виходить, вимушена економія потрібна. Але на кому економити? На дитині не можна, на собі не вийде. Значить, нехай буде економія на дружині, вона все одно цілими днями дивиться серіали з ноутбука, навіщо їй новий одяг?
І це дуже ображає. Жінка має ходити магазинами і купувати собі щось нове, так ми запрограмовані. Я не можу, як чоловік, 5 років носити ту саму сорочку в клітинку і дві пари однакових штанів.
Крім того, тепер мені потрібний одяг більшого розміру. Адже після появи малюка треба нормально відновитись, а в мене тут ніякої фізичної активності. Гімнастика перед телевізором? Не смішіть, це працює лише у кіно.
Але з останнього, що вивело мене з себе, була пара моїх старих чобіт. Вони порвалися, то буває. Мало того, що старі, то ще й тепер вузькі для мене стали. У районі щиколотки мої ноги стали ширшими, і старе взуття тепер викликає дискомфорт. Навіть якщо їх відремонтувати, цей одвірок уже нічим не виправити. Отже, треба йти до магазину.
Але чоловік категорично відмовився купувати обновку. Аргументувавши це тим, що до наступного сезону я обов’язково схудну і точно залізу в відремонтовані чоботи. А тут вже що лишилося. Ось так. А зараз не треба поспішати, нехай так і буде. У відповідь на це я, може, позлилася б кілька днів і заспокоїлася, якби не одне але.
Буквально наступного дня чоловік купив собі пару чарівних шкіряних туфель. Хороша фірма, модель та захмарний цінник. На моє німе запитання він відразу ж відповів тим, що його професія змушує завжди виглядати добре. Робота з людьми — це інший рівень, і він сам хотів би одягнути джинси та футболку, але статус зобов’язує причепуритися.
Напевно, цей випадок із взуттям розхитав мою психіку, яка й без того втомилася. Я влаштувала скандал, причому не стримувала себе навіть за дитини. Надто вже мені набридло таке життя.
Безпросвітна туга, рутина та зневіра. А тут ще й чоловік ніби вирішив познущатися. Хто знає, може він витрачає всі гроші на іншу жінку. Я ж зовсім не знаю, чим він живе більшу частину часу!
Тож тепер я думаю про розлучення. Нічого більше у чоловіка не прошу. Навіть не розмовляю з ним. Граю з дитиною, готую для сина та для себе. Позичила у мами грошей за такої нагоди. Дивлюся на те, що відбувається з якоюсь байдужістю. Чоловік щось намагається зробити, але загалом картина незмінна. Не знаю, що з цього вийде, але терпіти вже нема сил.
Дівчатка, будьте обережні, не потоніть у цих декретних змінах, як я. Поводьтеся так, щоб у вас у родині все було рівноправно. Інакше самі не помітите, як перетворитеся на тітку з брудним волоссям. Хіба ви цього хочете?
