fbpx

Але добра Настя не відпускала сестру без гостинців з села. Банок з варенням і соліннями дасть

Олена і Настя були веселими, дружніми дівчатками в простій сільській родині. Сестри все дитинство росли в рідному селі, вчилися в сільській школі. Але доля склалася так, що старша Олена поїхала на навчання в місто, та так там і залишилася. Влаштувалася на роботу і вийшла заміж.

А молодшу Настю батьки так любили, що не захотіли відпускати від себе, вмовили залишитися вдома, видали заміж за її однокласника, хлопця з трудової сім’ї. Настя ні про що не шкодувала.

Заміжжя своє вважала вдалим, а батьків вона теж любила, і не уявляла собі життя в чужому місці.

До того ж мати і батько допомагали молодшій доньці з онуками більше, ніж старшій, тому що були поруч. Адже Настя та її чоловік жили в будинку Олени, з батьками.

Все хотіли почати будувати свій будинок. Але будівництво щороку відкладалося. Батьки були в роках, стало підводити здоров’я. Та й з маленькими дітьми не осилити будівництво. А в Насті їх вже було двоє: син і донечка.

Олена приїжджала в гості влітку. Але тільки на пару тижнів. Поспішала до міста. Вдома чекали невідкладні справи: то ремонт, то покупки, то генеральне прибирання. По суті, старі батьки були на Насті. Олена була спокійна за них. Настя і наготує, і на городі все посіє і збере.

Як не дивно, але за ці останні роки життя батьків, сестри віддалилися одна від одної. Олена стала приїздити все рідше, її підвищили на роботі, вона керувала великою школою.

А Настя в глибині душі трохи ображалася на сестру: батьки хотіли б бачити старшу дочку частіше… В один рік пішли старенькі один за одним…

Не обтяжили довгим своїм безпорадним життям улюблених дочок… Про що і молили останнім часом Бога…

Після поминок сестри дуже сумували, сиділи поруч, зітхали, поминали самими хорошими словами своїх добрих і працьовитих батьків. Олена, як завжди, швидко їхала – на роботі чекали невідкладні справи.

Залишилася батьківська хата. Жити б та жити в ній Насті з сім’єю, але обидві сестри після півроку вступили в спадок. Олена не відмовилася від своєї частини будинку.

Задумалися Настя та її чоловік Максим. І вирішили все-таки почати будівництво свого нового будинку. На цій же ділянці, трохи віддалік, вони заклали фундамент і поставили незабаром збудували затишну хатину.

Олена приїжджала в рідне село кожної відпустки, і на свята, іноді й на вихідні. Вона з чоловіком і донькою відпочивали на річці, ходила по гриби, ягоди, згадуючи дитинство. Часто тепер Олена привозила в старий батьківський будинок своїх друзів з їхніми дітьми. Збиралися великі компанії, було весело.

А Максим і Настя вже переїхали в новий свій будиночок, поступово обживаючи своє гніздечко по кімнатці. Вони раділи, що нікому не заважають і ніхто не заважає їм. І щосили намагалися просувати своє будівництво до завершення.

Настя і Максим також працювали в сільській школі. Вона – в бібліотеці, а він – завгоспом. Але все встигали: і будиночок свій добудували, і город у них був в порядку, і в ліс по ягоди в сезон ходили.

Настя запропонувала сестрі частина городу під грядочки віддати. Мовляв, саджай, що душа забажає, але Олена відмовилася. Вона сюди відпочивати приїжджає, а роботи їй і в місті вистачає.

Але добра Настя не відпускала сестру без гостинців з села. Банок з варенням і соліннями дасть, картоплі мішками і інших овочів, не кажучи вже про яблука, і ягоди – бери скільки хочеш. Бо ж коли урожай – всього повно.

Так ішли роки, діти сестер виросли, вивчилися в інститутах. Правда, в Насті дочка вчилася заочно, а син поїхав на заробітки. Донька не поїхала з рідного села – залишилася біля матері й батька. Не могла Настя дочку в місто відпустити. Так само, як колись батьки її не відпустили.

Олени дочка поїхала в столицю, там і роботу знайшла, і сім’ю завела. А Олена рано залишилася одна… І коли вийшла на пенсію, то приїхала жити до рідної домівки, ближче до сестри.

А зі стіни дивилися на них з великих чорно-білих фотографій в рамках їхні батьки. І ніби раділи, що сестри знову разом, поруч, в рідному домі. Минулі дрібні образи і сварки у сестер розтанули, як торішній сніг. Ніби й і не було. Вони були щасливі поруч одна з одною.

-Надумала я свою квартиру в місті продати. Частину грошей доньці віддам. Їм треба. Квартиру взяли в кредит. Треба допомогти. Але і тут треба старенький наш будинок в порядок привести. Ніколи я не вкладалася в будинок. Але час і мій прийшов…

Олена так і зробила, як задумала. На частину грошей від продажу квартири вона відремонтувала старий будинок: поміняла дах, підлогу і проводку, провела воду і газ. Піч на кухні перебрали. Без неї ніяк – душа будинку.

Ще їхня бабуся в ній пекла пироги.Так сестри обидві і зажили в рідній хаті. А в новому будинку дочка Насті вже жила з сім’єю. Не стали Настя і Максим заважати доньці.

Вони з Оленою тепер знову стали дружні, як в дитинстві.Разом готували, разом на городі посильно працювали, по гриби і втрьох в ліс ходили. Старий, але затишний і оновлений будинок знову об’єднав рідні душі.Не дарма ж кажуть, хоч і жартуючи, що життя на пенсії тільки починається… А разом стареньким і жити веселіше!

Related Post

Моя мама пропрацювала 39 років на заводі, мені коштувало багато зусиль, щоб вмовити її змінити ту кляту роботуМоя мама пропрацювала 39 років на заводі, мені коштувало багато зусиль, щоб вмовити її змінити ту кляту роботу

Як я маму змусила поміняти роботу. Нам молоді не зрозуміти, як можна пропрацювати на підприємстві більше 10, 20, 30 років, мені так точно, за 14 років трудового стажу, я поміняла 6