Але мати тільки й сказала: «А що ти думала, коли заводила трьох дітей? Потрібно було спочатку купити квартиру. Сама винна»

Останнім часом моїй сім’ї живеться дуже важко. У нас із чоловіком троє дітей. Ми живемо на орендованій квартирі.

Донедавна ми чудово справлялися. У чоловіка хороша робота, у мене невелика підробка вдома. Із трьома дітьми важко вийти на постійну роботу. Хоча я планую це зробити, коли всі діти зможуть піти до садка. У нас із чоловіком був план, але він зруйнувався як картковий будиночок.

Війна внесла свої корективи. Чоловікові сильно скоротили зарплату, а власниця підняла ціну за житло. Потім взагалі поставила нас перед фактом, що нам потрібно з’їхати. Ми знайшли нову квартиру, але вона виявилася ще дорожчою. Ціни нинішні ви й самі бачите.

Тому нам дуже складно. Живемо від зарплати до зарплати, нічого зайвого не можемо собі дозволити. Про заощадження взагалі мовчу. Хоча раніше в нас виходило відкладати. Адже ми мріяли про свою квартиру.

У такі моменти люди звертаються за допомогою до найближчих. Але, як виявилося, нам звернутися нема до кого. Батьки чоловіка мешкають у селі, грошей у них особливо не водиться. Вони й так іноді передають нам продукти і подарунки для дітей. А ось мої батьки – це окрема історія.

Я в них єдина дитина. Все життя вони мені говорилм, що я повинна всього досягнути сама. Тому після школи випроводили мене з дому.

Я теж вважаю, що діти мають бути самостійними, тому й не заперечувала. Та й ніколи в них нічого не просила, хоча вони люди зовсім не бідні. Нині у них простоює квартира. Вони її навіть не здають, бо бояться зіпсувати ремонт.

Найіронічніше, що обидві квартири дісталися їм у спадок: одна від батьків мами, друга — від татових. Отже, самі вони навіть не знають, що таке накопичити на власне житло. Однак я маю впоратися з усім сама.

Щоразу, коли я просила щось у батьків, вони відповідали, що я сама маю заробити, зробити, придумати і так далі. Тому багато років я нічого не просила. Однак зараз становище гірше нікуди.

Тому я зібралася з силами і вирішила попросити їх про допомогу. Мені здалося, що коли їхня квартира стоїть без діла, то я можу попроситися хоча б якийсь час там пожити.

Якось увечері я попросила чоловіка посидіти з дітьми та поїхала до батьків. Дорогою купила торт і пішла на серйозну розмову. Я описала їм усю ситуацію, сподіваючись на розуміння. Але мати тільки й сказала:

«А що ти думала, коли заводила трьох дітей? Потрібно було спочатку купити квартиру. Сама винна».

Я намагалася пояснити, що й так народила пізно, тягнути вже не було куди. Але мати тільки й казала, що я сама у всьому винна.

Мені стало до сліз прикро через цю ситуацію. Виявляється, навіть зараз я не можу покластися на батьків. Чоловік каже, що якщо так, то нехай вони самі за собою доглядають у старості. Але чи це правильно? Не знаю, що робити далі.

Related Post

Лікарі в такому випадку безсиліЛікарі в такому випадку безсилі

Виходила я заміж за розумного чоловіка, але він дуже любив гроші, особливо ті, що легко даються. Ми зверталися до спеціалістів неодноразово, але сам Андрій проблеми не визнавав. Відомо, що якщо

Чоловік підозрює мене у зраді, через нещодавній випадок його колеги. Також він вимагає зробити ДНК тестЧоловік підозрює мене у зраді, через нещодавній випадок його колеги. Також він вимагає зробити ДНК тест

Одружена 10 років, люблю чоловіка, і донедавна думала, що це кохання взаємне. На початку спільного життя ми обидва мріяли про дитину, чоловік хотів сина, навіть більше, ніж я. Але народилася