Син ніколи нікому подарунки не купував, завжди гроші дарував. І мені гроші дарував, доки не одружився. Коли з’явилася в нього дружина, він їй купівлю подарунків доручив.
З кожним роком подарунки були все гірші та гірші. Невістка такі вибирала! Головне, подарунки отримувати сам син любить. Гроші не бере. Хоча для інших, він вважає це найкращим подарунком.
Невістка з подарунками не морочилася: знаходила в магазині перший-ліпший подарунковий набір, купувала і дарувала.
Шампуні, бальзами для волосся, крем для рук – вони хоча б потрібні, можуть стати в пригоді. Якось подарувала набір, який складався з маски для сну, та лосьйону для тіла.
Я в магазин потім ходила, такий самий набір побачила, на вартість звернула увагу – сімдесят п’ять гривень.
Поруч полиця з рушниками була. Знайшла кухонний рушник за вісімдесят гривень, купила. Вирішила, що сину подарую, раз він не стежить за тим, що його дружина обирає.
Настав День народження сина. Навіть не поїхала, на головний біль послалася. За тиждень заїхала, вручила рушник.
– Це що? – засмутився син.
– Подарунок.
– Навіщо він мені?
– А мені маска для сну та лосьйон для тіла, загальною вартістю сімдесят п’ять гривень, навіщо?
– Які сімдесят п’ять? Дружина сказала, що півтори тисячі гривень у магазині залишила!
– Може, й залишила. Мій подарунок коштує сімдесят п’ять гривень! Знаєш, не даруйте мені нічого. Такими темпами, скоро коробку сірників отримувати від вас буду. Не хочу!
– Зрозумів. Виправлюсь, – пообіцяв син.
Невісточку від покупки подарунків він усунув. Знову почав гроші переказувати. Мені одразу, того ж дня, коли рушник отримав, дві тисячі гривень переказав.
Сказав, що з дружиною поговорив, вона взагалі не бажає брати участі в обміні подарунками, сама нам нічого не даруватиме і просить їй нічого не дарувати.
З’явилася у них дитина. Внукові, звичайно, ми теж стали подарунки купувати. Ми – це я, дочка та мама. Синові й онукові, теж дарували, а невістці – ні, як вона хотіла й просила!
Сина привітали із появою онука. Батьком став, не щодня таке трапляється. Перстень золотий купили, з внутрішнього боку гравіювання – дата народження онука.
І невістці золото було б, але вона сама від подарунків відмовилася. Сиділа, зло на нас зиркала. Її на словах привітали, та увагу на сина та онука перемикнули.
Так і живемо. Син дарує нам гроші, ми скидаємося, купуємо синові гарні подарунки: крісло для комп’ютера, електробритву, ортопедичну подушку у комплекті з ковдрою дарували, телевізор на кухню.
Онука обов’язково вітаємо: іграшки, конструктори, самокат та велосипед.
Невістка, ні квіточки не отримує! Листівка у соцмережах і, вистачить із неї. Нас вона не любить, але, як виявилося, на зло собі робила, а не нам.
Довіри сина вона не виправдала. Зекономити, мабуть, хотіла! Але, все обернулося для нас на краще! Не треба для цієї фіфи щось вигадувати, щоб догодити! Я не перегнула ціпок, як ви вважаєте?
