У житті я керуюся певними принципами, один з яких звучить так: «Сусіди й колеги як чоловіки для мене не існують». Однак, як говорив мій дідусь, ніколи не зарікайся. Одного разу в моєму житті сталася історія, яка підтвердила ці слова.
Кілька років тому я влаштувалася на роботу в одну невелику приватну фірму. Робота була цікава і пристойно оплачувана. Приблизно на п’ятому році моєї праці в фірмі я відчула, що мій шеф «поклав на мене око».
Якщо відкинути зайву скромність, можу сказати, що я володію достатньо ефектною зовнішністю: висока, струнка блондинка з гарною посмішкою. Треба сказати, що і шеф імпозантний чоловік з дуже яскравою зовнішністю.
Він довго мене спокушав і одного разу я здалася. На той момент відносин з чоловіком у мене не було, близькість я люблю і вирішила, а чому б не з шефом. Оскільки він сімейна людина, ми почали таємно зустрічатися. Тривав наш службовий роман майже рік.
Але, як то кажуть, все таємне рано чи пізно стає явним. Про наші відносини якимось незбагненним чином дізналася дружина шефа. І мене попросили написати заяву про звільнення за власним бажанням, що я і зробила.
Уже колишній шеф довго не давав спокою і хотів продовження відносин, але я категорично відмовилася.
Я втратила відмінну роботу, про що довго шкодувала. Але я отримала серйозний життєвий урок: не можна сідати на кут любовного трикутника. Бо все таємне виявляється явним!
