Коли три роки тому я йшла до вівтаря у білій сукні, мені здавалося, що я найщасливіша і буду такою завжди. Попереду я уявляла собі безхмарне майбутнє пліч-о-пліч із коханим чоловіком. А чого іще треба?
І попервах саме так і було. Ми були звичайною, типовою молодою родиною. Зробили ремонт, злітали закордон. Я сиділа вдома, готувала і підтримувала затишок. Чоловік забезпечував нашу родину на гідному рівні.
Але зараз у чоловіка з’явилася дивна особливість у поведінці, яку мені складно зрозуміти і неможливо прийняти. Три дні на тиждень він не ночує вдома. Іноді навіть більше трьох. Говорить, що залишається у брата в місті, бо їхати в наш заміський жк займе годину мінімум, а він у корках стирчати не хоче.
Іноді він говорить заздалегідь, а часом прямо ставить перед фактом. І плювати, що я планувала вечерю та сніданок, купувала продукти на двох. Але знаєте, це не те, що насправді мене хвилює.
Я не можу усвідомити, чому йому не проблема ночувати без молодої дружини поряд. А ще фантазія підкидає іноді такі картини, чого він насправді може лишатися в місті… Я намагаюся не думати про погане і довіряти, але виходить все гірше.
Брат в місті живе із дружиною, у них доросла донька, яку вони відправили на навчання у Іспанію. Зі слів чоловіка, він ночує у кімнаті племінниці і нікому не заважає. Але ж це не вдома і не може дійсно бути зручно.
Хочу докопатися до справжніх причин такої поведінки. А може я просто себе накручую?
Того вечора листопадовий дощ хльостав у вікна їхньої столичної квартири, наче хотів змити з фасаду…
Павло стояв на порозі своєї квартири, ніяк не наважуючись подзвонити у двері. Там, за дверима,…
– Таня! Ти? – гукнула Наталя Семенівна жінку у старому зеленому плащі. Вона була одягнена…
- Пані, не знаєте, автобус уже пішов? - до зупинки підбіг захеканий мужик. Саме мужик,…
Він брів нічним містом, сильно хитаючись, після прийняття доброї порції міцного. Куди забрів? Його це…
Їх завжди було троє, з дитячого садка. Смішно зізнатися, але в сорок два роки Ніна…