Клацнув замок вхідних дверей. (початок першої частини за цим посиланням)
– Андрій, ти вдома? – Голос дружини пролунав несподівано голосно, і я зрозумів, що не витримаю і почну з’ясовувати стосунки прямо зараз.
– Заїжджала до Мариниі, потріщати за «жили-були»! – Голос Насті не виказував жодних емоцій. – Ну і засиділися. Зараз я швидко щось приготую.
– А ти чого такий надутий? – Вона поцілувала мене в щоку, і я почув свіжий запах алкоголю. – Ну не ображайся, з Маринкою трохи шампанського випили.
Вона стерла з моєї щоки сліди помади.
– Так це вона тебе підвезла? – Я з усіх сил намагався говорити спокійно.
Настя подивилася на мене якимось незнайомим поглядом. По ній було видно, що вона не знає, як мені відповісти.
– Андрій, не треба нагнітати! Я приїхала на таксі, вірніше мене підвіз знайомий. – Дружина г підшукувала правильну відповідь. – А в чому проблема?
– Так ні в чому, просто напевно це був дуже близький знайомий, раз ти його цілувала на прощання! – У мене так калатало серце, що мені здавалося його почують навіть сусіди.
Щоб зайняти себе і заспокоїтися я встав і дістав і шафки почату пляшку віскаря.
Настя злякано дивилася на мене.
– А звідки…?
– Звідки знаю? Я стояв на балконі і бачив, як ти прощалася з водієм. – Мені коштувало великих зусиль зберігати спокій і не перейти на крик. – Поцілунок – це плата за проїзд?
– Андрій!
– Що, Андрій ?! – Я налив собі віскі. – Сідай, у мене до тебе є кілька питань.
Я витягнув з-під столу табуретку і дістав з дипломата злощасну виписку.
– Настя, що це? – Я поклав документ перед дружиною.
Вона обережно перевернула кілька сторінок і швидко відвела руку.
– Звідки це? – Настя підняла на мене очі, які стали наповнюватися сльозами. – Ти … ти читав?
– Настя, від кого ти була вагітна? Що сталося? – Я взяв стакан, але не зміг змусити себе випити.
Вона мовчала якийсь час, а потім раптом сказала несподівано спокійним голосом:
– Це мало колись трапитися, і може навіть добре, що це сталося зараз.
Рівним спокійним голосом вона повідала, що в мою відсутність, тривалу відсутність, як вона підкреслила, їй зустрівся чоловік, якого вона полюбила. Він був на одинадцять років молодше. Це було як мана, вона нічого не могла з собою вдіяти. Спочатку вона бігала до нього на побачення, а потім відвезла дітей до мами, і він перебрався до неї в нашу квартиру. Вони стали жити як чоловік і дружина. Від сеансів кохання вона завагітніла, і він зробив їй пропозицію. Їй, заміжній жінці, матері моїх двох дітей!
У любовному дурмані вона навіть в таємниці сподівалася, що я не повернуся взагалі і тоді все устаканиться само собою. Вони одружаться і будуть разом. Але щось не зрослося, дитина народилася недоношеною і через три дні померла. В цьому місці вона розридалася. Я так зрозумів, що на дітей, які залишилися їй тоді було наплювати.
Після смерті дитини відносини між ними охололи і вони, за її словами, стали віддаляться. Потім на горизонті з’явилася дівчина і її коханець остаточно її залишив, в гонитві за новими пригодами.
Попереживала деякий час, Настя забрала дітей і стала чекати мене. Коли я повернувся, вона зустріла мене як ні в чому не бувало. І всі наступні роки старанно грала роль люблячої і турботливої дружини.
Я був у шоці! Чесно кажучи, я на якийсь час втратив здатність взагалі щось міркувати і говорити. Я мовчки дивився в стіну і у мене в голові не проклюнулося жодної думки.
Просто тупо дивився в одну точку !!! Але це було ще не все! Півроку тому її сердечний друг з’явився в нашому місті. Пристрасть спалахнула з новою силою, виявляється вона любила його всі ці роки! І моя дружина впала в його обійми як перезріла слива в гній! Загалом вони зустрічаються весь це час і вона хоче почати нове життя, в якому, на жаль, для мене немає місця.
Вона сорок років прожила зі мною, дала мені кращі роки і тепер, коли діти дорослі, вона хоче почати все заново з коханою людиною!
Говорячи все це вона прекрасно розуміла, що кожним сказаним словом вона безжально вбиває мене. На секунду вона мені нагадала, байдуже що робить свою роботу. Нічого особистого! Це любов! Так буває!
Тепер все. Можна видихнути і випити …
Що було далі? Я знову налив віскаря і залпом випив. Дивний якийсь напій! Зовсім пробирає. Я взяв пляшку і подивився її на світло. Та ні, колір ніби нормальний. Світло коричневе, такий і повинен бути у витриманого ірландського віскі. А-а-а! Зрозумів !!! Треба просто налити побільше. А може не наливати, а прямо з горла. Ви звертали увагу, що у пляшки з гарним віскі широке зручне горлечко, як у графина. Дуже зручно, скажу я вам. Стакан практично не потрібен …
Настя сиділа навпроти мене і мовчала. Я навіть затурбувався. Може трапилося чого, або просто гас закінчився? Так добре говорила, так складно. Розумниця! Стільки років мене розводила. Якби не знайшов виписку, напевно і далі б не здогадувався ні про що. Мо-ло-дець! Справжня спадкова жінка. А слова які – ТАК БУВАЄ! Звичайно буває, подумаєш проблема. Буває і все!
… Треба вікно прикрити … холодно …
Я встав, засунув ногою табурет і пішов в спальню. Ні кажучи ні слова одягнувся, покидав дещо які речі в сумку і так же, ні кажучи ні слова, пішов до виходу.
-Андрію ?! – напівпитанням повис в повітрі. – Тобі зовсім не обов’язково йти проти ночі.
Я подивився на неї. Її фігура темним силуетом виділялася на тлі кухонного дверного отвору.
– Ти мені так нічого і не скажеш?
Вона зараз заплаче або мені здається. Бідна дівчинка, так перенервувала! Я знизав плечима, відкрив двері і вийшов, намагаючись не зачепити рогами дверну коробку.
На вулиці мене чатувала осінь. Я вдихнув сире повітря на повні груди, закинув сумку на плече і повільно побрів по всипаному жовтим листям тротуару. Дуже захотілося закурити. Я навіть про всяк випадок поплескав себе по кишенях. Звичайно, нічого не знайшов, я ж кинув курити двадцять років тому на прохання Насті. Вона дуже була стурбована моїм здоров’ям. І довголіттям!
Було вже досить пізно. Вікна будинків майже не світилися і тільки ліхтарі цідили тьмяне світло на майже безлюдні вулиці.
Запілікал мобільник. Настя. Турбується про чоловіка! Я натиснув відбій і вимкнув телефон. Раптом на мене накотилася така туга, що я затиснув зубами комір пальта, щоб не завити від розпачу! Тільки зараз до мене прийшло усвідомлення того, що сталося. Я навіть захитав головою, ніби міг таким чином відігнати вбивали мене думки.
Що робити? Куди йти? Найлегше грюкнувши дверима піти з високо піднятою головою. А йти то куди? До дітей? У них і так проблем вистачає. Коханки у мене ніколи не було (напевно даремно!). Тільки на роботу, типу на чергування. Перекантуватися ніч, а завтра прийняти остаточне рішення.
Я повільно йшов повз чорних будинків, намагаючись не посковзнутися на мокрих опалому листі.
– Ей, мужик, закурити не знайдеться? Я обернувся і провалився в темряву ……..
Настя обережно прибрала руку коханця і тихенько встала з ліжка. Вперше за останні час вони любили одне одного, не побоюючись бути викритими. Жінка накинула халат і пройшла на кухню. На столі стояла недопита пляшка віскі.
– Ніколи не прибере за собою, все я повинна – подумала вона і раптом зловила себе на думці що весь час думає про чоловіка. – Андрій! Куди він пішов? На дзвінки на відповідає … Не сталося б чого.
Настя подивилася у вікно. Осінь. Ніч. Дощ.
… Дивно, чому так сильно болить серце …
Р.S. Чим більше хорошого ми робимо для своєї коханої жінки …, тим більше і сильніше … вона починає зневажати нас і дивитися на сторону …
