Андрій прийшов до мене і заявив: «Мама, виявляється, у Даші великий кредит в банку, треба його виплатити»

Напевно, в житті кожної матері, яка виховує сина, одного разу прозвучать слова: «Мама, я одружуюся!».

Ось і мій син підійшов до тієї межі, коли захотілося створити сім’ю. Андрію виповнилося двадцять шість, і він свідомо зважився на цей крок. Мій син рано втратив батька – чоловік загинув, коли хлопчикові було всього п’ять років.

До двадцяти років син закінчив технікум і відслужив в армії. Прийшов зі служби справжнім і дорослим чоловіком, на той час я підшукала йому хорошу роботу.

Кілька років ми жили в повній гармонії, поки не з’явилася вона. Даша увірвалася в наше життя як ураган. Ми познайомилися, але теплоти в стосунках не виникло. Андрій зустрічався з Дашею рік.

Я не вторгалася в його особисте життя. Син був закоханий, і я сподівалася, що їхні почуття взаємні. І ось одного разу це сталося. Через три місяці після весілля Андрій прийшов до мене і заявив: «Мама, виявляється, у Даші великий кредит в банку, треба його виплатити».

Ну що ж? Треба так треба. І Андрій протягом року виплатив кредит дружини. Я допомагала синові як могла, благо була така можливість. Минув рік. Зморив, а син знову невеселий.

Питаю: «Що на цей раз?» Виявилося, дружина просить грошей щоб закрити кредит своєї матері. Посиділи, подумали – діватися нікуди. І знову цілий рік Андрій платив чужі борги.

Даша рада, від чоловіка не відходить, намагається догодити. Як тільки Андрій виплатив всі гроші, і дружина змінилася. Почався в родині розлад та сварки. В один «прекрасний» день Андрій не витримав і з речами переїхав до мене.

А Даша тут забігала: то вдома «розборки» влаштує, то на роботі істерики. Звичайно, материнське серце розривалося від жалю, але я мовчала. Про себе думаю: «Ніяких порад давати не буду, нехай сам вирішує!».

Через місяць бачу: не впізнати мого Андрія лежить на дивані, не їсть в стелю дивиться і на роботі відпустку взялза свій рахунок, ніщо його не тішить. Я злякалася, раптом випивати почне … А одного разу відкриваю двері і випадково піднімаю голову вгору, а там … чорні голки і шпильки стирчать. У мене ноги підкосились.

Схоже, порчу вирішили навести на сина. Я забила на сполох. Спочатку до церкви пішла, там батюшка розповів, що зробити. Молилася кожен день і Андрія в храм привела. А ще подруга порадила одну жінку, яка лікує порчу. Я не дуже-то вірю в ці казки, але, як кажуть, всі засоби хороші, все треба спробувати.

Місяць пішов у мене, поки сина рятувала. Думаю, тут і молитва свята допомогла, і добре слово, а може, і сила потойбічна. Дивлюся, Андрюша мій потеплішав, відійшов, підбадьорився і на улюблену роботу побіг. А як тільки випав вільний час, сходив в ЗАГС і подав заяву про розлучення. Ось так і закінчилася його сімейне життя. Тільки потім він зрозумів, що це не любов була, а просто використовували його в своїх цілях.