– У коханки від мого чоловіка народилася донька, згодом ми почали її разом виховувати…

З Ігорем ми дружили ще з інституту, а після його закінчення одружилися. Сімейне життя було щасливим і спокійним, зі своїми радощами і труднощами.

Коли я завагітніла первістком, Ігор був чуйним і турботливим чоловіком. Після народження Іллюші ми зрозуміли, що діти – це саме те, що робить сім’ю повноцінною і щасливою.

Ми обидва хотіли велику родину, і через три роки у Іллюші з’явився братик Максимка. Але і я, і чоловік мріяли про народження дочки. До певного моменту я з повною упевненістю можу назвати своє сімейне життя щасливим.

Ми з чоловіком працювали, тому добробут сім’ї був цілком собі непоганим. Ось уже сини пішли в школу. Хоча весь цей час один істотний нюанс не давав мені спокою. Після народження хлопчиків я набрала п’ятнадцять кілограм. І весь цей час я боролася із зайвою вагою.

Чоловік і діти підтримували моє прагнення схуднути, пропонуючи різні способи схуднення з інтернету. Разом з чоловіком ми відвідували басейн і фітнес-центр. І раптом настав момент, коли я відчула охолодження з боку чоловіка.

Уважно придивившись, я стала помічати, що Ігор задивляється на струнких жінок. Часом чоловік став затримуватися з роботи, пояснюючи це тим, що начальник залишив на «понаднормову».

Я гнала від себе погані думки і намагалася довіряти чоловікові. Хоча факти все більше і більше говорили мені про те, що у нього з’явилася інша жінка. І ось через рік моїх підозр Ігор відкрився і оголосив, що йде до іншої.

Новою обраницею чоловіка стала моя подруга Ольга. Вона була струнка і красива, та до того ж вже чекала дитину. Після місяця безсонних ночей і нервових переживань я змогла взяти себе в руки і зрозуміла, що треба жити заради дітей.

Душа боліла за дітей, адже зрада батька довелося якраз на їх підлітковий період. Вони були ображені його вчинком і уникали спілкування.

Але все ж у всій цій сумній історії був один суттєвий плюс. Ймовірно, від перенесеного стресу я стала втрачати вагу. З кожним місяцем я танула на очах і перетворювалася в більш струнку і привабливу жінку, що надзвичайно тішило мене.

У Ігоря і Ольги народилася дочка Поліна. А через рік сталося нещастя – Ольга раптово пішла з життя. Зовсім випадково у неї виявили невиліковну хворобу останньої стадії. Ігор залишився один з донькою на руках. Я шкодувала колишнього чоловіка і розуміла, що повинна надати йому підтримку.

Через деякий час Ігор повернувся до нас з маленькою Полькою. Після повернення чоловіка пройшло три роки. Терпіння, мудрість і маленька Поліна повернули в нашу сім’ю довіру і гармонію. В моєму серці не залишилося ні краплі образи на чоловіка.