Світлана та Андрій одружилися і як всі молодята були щасливі і «в шалаші». Жили вони скромно, орендували старенький будиночок. Андрій працював слюсарем, а Світлана була медсестрою. Але, незважаючи на невлаштованість побуту, жили вони дружно, тому що любили один одного.
Тільки ось батьки їх з самого початку не порозумілися. Андрій був з багатодітної сім’ї, де всім керувала мати. Вона господарська жінка. І завжди хотіла, щоб дружини у синів були такими ж.
Щоб як то кажуть – «кров з молоком», щоб по господарству справлялися у всьому, та чоловіка годували кожен день різними стравами. Коли Андрій познайомив їх зі Світланою, мати тільки зітхнула і потім йому говорила:
– Вона ж худа! Як в ній тільки дух тримається. Дивись, і харчується абияк, може вегетаріанка яка. І тебе таким харчуванням доведе.Сім’я Світлани була не великою, точніше складалася лише з неї і матері. Батько Світлани пішов рано, виховувалася вона матір’ю, яка оберігала її від усього.
Від роботи по дому. Усе найкраще тільки їй діставалося. Коли Світлана повідомила матері про те, що вони одружуються з Андрієм, та журилася:– Але ж він не освічений! Де ви жити будете? Приведе тебе невідомо куди, що ти там будеш робити?
Незважаючи на те, що молода пара були з різних сімей, які звикли до різних умов життя, їх об’єднувало одне – вони дійсно любили один одного і з легкістю долали труднощі. Адже коли молоді і закохані – все легко і весело.
Мати Андрія по-хазяйськи заходила в їх будинок, особливо часто буваючи на кухні, безпардонно заглядаючи в каструлі і холодильник.– А що це у вас суп вчорашній тут? Ти цим Андрія годувати будеш? – питала вона Світлану, яка вже стала боятися візитів свекрухи.
На обід мужику треба м’яса свіжого наготувати, а не салатами його годувати. Ех ти, дружина господиня, – Не вгамовувалася свекруха. – Мама, Світлана прекрасно готує, мені дуже подобається, дай їй спокій.
– Ти досі переш руками, доню? Коли чоловік тобі вже купить пральну машину? Хвіртка он у вас розхитана. Зовсім він без рук у тебе чи що? – говорила теща Андрія, невдоволено оглядаючи їх не хитре господарство.
Але особливо голосно в їхньому будинку було на свята, коли теща і свекруха збиралися разом за одним столом. На дні народженні Андрія велика сварка вийшла. Ввічливі на початку свята, до кінця вечора матері вже не могли стримувати свого невдоволення.
Світланата Андрій лише переглядалися, розуміючи, що свято знову зіпсоване і тепер доведеться тільки те й робити, що заспокоювати своїх матерів.І ось, якимось дивом, Андрій отримав підвищення, так таке, що відправляли його в місто, та там же і житло давали від заводу.
Роздумувати не стали, а відразу вирішили їхати. Адже і для Світлани там кращу роботу можна підшукати, ніж тут в селі. Зібрали своє не хитре добро молоді та й поїхали в місто.
Андрій же зі Світланою вже звикли до постійних сварок своїх матерів і вже не звертали увагу, а тільки сміялися у відповідь. Що з них візьмеш, раз спочатку вони один одному не сподобалися. До слова, через рік Світлана народила прекрасну донечку, яка була просто копією свого батька Андрія.