Артем працював звичайним двірником, а Ірина вчилася на піаністку. Але одного разу вони зустрілися на подвір’ї і вона погодилася піти з ним у театр

Я працюю двірником вже котрий рік. І ось якось взимку йду після роботи в гарному настрої після роботи, посміхаючись. І ось бачу назустріч мені йде дуже симпатична дівчина і посміхається мені у відповідь.

Я дуже здивувався адже я був у брудному робочому одязі. І у мене промайнула думка, а може якщо не дивлячись на мій вид вона мені посміхнулася, то може у мене є шанс. І це спрацювало.

Я підійшов знайомитися, вона позитивно відреагувала на мене. Я зумів заманити її розмовою, але номер телефону вона давати не хотіла.

Виявилося що вона вчиться в консерваторії на піаністку, тоді я похвалився перед нею глибокими знаннями в цій області і розповів, що мій дід артист балету, що жив колись на одному майданчику з відомими зірками.

Тоді вона не змогла встояти і ми обмінялися контактами. Потім зустрілися, посиділи в одному романтичному закладі.

Хотів взяти її за руку в кінці побачення, але вона не захотіла. Потім вона від мене не брала трубку.

Пройшов десь місяць, я пішов в театр, де зустрів її. Насилу вибив номер телефону ще раз. З жартівливою загрозою, що в іншому випадку стрибну з самого верхнього ярусу в оркестрову яму.

І вона не змогла відмовити мені. Я вирішив, що не буду дзвонити завчасно, але через місяць вона сама проявила до мене інтерес і запропонувала зустріч. Ми зустрілися знову пішли в якийсь заклад і вона завела зі мною дуже дивну розмову.

Вона сказала, що у неї проблеми з хлопцем, яким вона зустрічається. То він типу зраджує їй, то у нього дитинство грає в одному місці. Я був дуже здивований такому повороту подій.

Ніколи в житті не стикався ні з чим подібним. Ну і наплів їй типу слухай своє серце і таке інше. Після цього ми стали періодично бачитися.

Я водив її в контактний зоопарк, на пікнік. Але доступу ні до серця, ні до тіла так і не отримав. Вона сказала, що вони там з хлопцем вирішили всі питання.

Було дуже прикро. Я витратив на неї стільки грошей, часу, сил. Очевидно, що не можна було це так залишати. І раптом у мене дозрів план помсти.

Якраз в цей час мені треба було виїхати в інше місто у справах. І мені потрібна була заміна на роботу. Я запропонував їй це зробити і вона погодилася, зрозуміло не безкоштовно.

Я їй пояснив де і що підмітати і поїхав в інше місто. Мені було приємно усвідомлювати, що вона страждає, виконуючи дивну для дівчини роботу: змінює урни, збирає недопалки, прибирає інше сміття, штовхає тяжкості та інше.

Потім я приїхав, розрахувався з нею і з тих пір ми більше не бачилися.