Ірина Петрівна не дуже рада за свою дочку Оксану. Вона вийшла заміж за чоловіка, який не подобається мамі. Щось у ньому насторожувало тещу. Якийсь Олег такий солодкий, аж нудний.
Чому Оксана того не помічає, Ірина Петрівна не розуміла. Але коли донька пригрозила, що не буде бачитися з мамою, якщо вона не заспокоїться, прийшлося уступить. Від тих пір вона не мішається в їхні справи, нехай живуть як знають.
В мирі та злагоді прожили два роки. За цей час народилася донечка Аня. Ірина Петрівна не часто провідує доньку, і то тоді, коли немає вдома Олега. Оксана не жаліється і взагалі нічого не говорить про своє сімейне життя.
Але якась змарніла останнім часом. На запитання мами, що з нею, відповідає, що все гаразд. А сама чахне. Очі не світяться яскравими вогниками, до всього байдужа. Нічим не цікавиться. Не схожа така поведінка на Оксану.
Ірина Петрівна не знала що і думати. Одного разу сусідка доньки повідала Ірині Петрівні, що в її Оксани не все гаразд із чоловіком. Чує іноді через стіну як вони сваряться. Все через квартиру якусь. Адже живуть на найманій квартирі. Інколи сварки доходять до півночі.
Тоді приходиться стукати в стіну, щоб затихали. Ірина Петрівна розуміє, потрібно щось вжити. Далі так продовжуватися не може. Адже донька все більше чахне.
Вирішила теща прислідити за зятем. Зранку піднялася і поїхала до квартири Оксани.
Олег на роботу йде на дев’ять годин. Коли прибула до будинку, діждалася, поки чоловік вийде, і пішла слідом. По дорозі його наздогнала дівчина. Вони обнялися, поцілувалися. Далі пішли поруч, взявшись за руки.
Ірина Петрівна фотографувала всі епізоди, які вона вважала потрібно зобразити. Так взявшись за руки, вони дійшли до свого офісу.Увечері Ірина Петрівна знову чекала на зятя.
Він вийшов із тією дівкою, і так само взявшись за руки пішли собі. Жінка не випускала їх із виду. Вони дійшли до якогось будинку і зайшли в середину. Ірина Петрівна зайшла слідом. Вона прислухалася, на якому поверсі вони вийдуть із ліфта.
На шостому, зрозуміла жінка. Вона пішла вверх по сходах. Подивилася номер квартири, в яку зайшов її зять з тією дівкою. Вийшла з під’їзду. На лавочці сиділи пенсіонерки.
Ірина Петрівна привіталася. Сказала що її син пішов у сорок четверту квартиру, чи не знають вони хто там мешкає. – Знаю, – сказала одна із бабусь. – Там живе Ліда. Тільки но зайшла зі своїм нареченим.
Говорила, що в них скоро весілля. Ось він отримає гарну премію й одружаться. Бабуся в захваті розповідала про Ліду, яка гарна дівчина. На всі боки вихваляла її. Ірина Петрівна перебила її розмову, вибачилася і поспішила геть. Відразу пішла до Оксани. Розповіла про мандри її чоловіка. Запитала, яку премію чекає Олег.
Дівчина широко відкрила очі. Він дійсно говорив щось про премію, але не говорив, що вона велика. Другого дня Оксана телефонувала на роботу до Олега. Там працювала її подруга. Запитала в неї про премію.
Валентина підтвердила, дійсно сьогодні повинні виплатити, а чоловік і словом не обмовився, що сума велика. Увечері Оксана з візочком прогулювалася біля роботи Олега. Чоловік вийшов і побачив дружину.
Він підійшов, запитав що вона тут робить?
– Прийшли тебе зустріти, підемо разом додому, – говорить дівчина.
– Але в мене справи, прийду пізніше.Олег пішов у іншу сторону.
Прийшов дійсно пізно, дружина вкладала доньку спати. Чоловік також пішов спати. Посеред ночі Оксана встала. Знайшла в його гаманці картку, і вискочила з дому. Через квартал від них стояв банкомат.
Дівчині моторошно, але вона побігла до нього, зняла всю премію, яка вже зарахована. Добре що раніше випадково дізналася код його картки. Прийшла додому і лягла спати. Картку поклала на місце.
Вранці зібрала речі, Аню, і пішла до мами. Навіщо їй чоловік, який вже зраджує. А що далі від нього чекати? Тих грошей, які просто вкрала вистачить на перший час, потім, коли доня підросте, піде на роботу. Совість її не мучить. Все заради донечки.
