Валентина та Борис жили в одному невеликому селищі і з дитинства були найкращими друзями. Але роки пролетіли, діти виросли, і Боря зізнався, що давно закоханий у подругу. Вона не сприйняла серйозно його визнання і, ухваливши рішення, поїхала працювати в місто.
Живучи у місті, Валя знайомиться з Олександром і закохується у нього. Але так виходить, що перед Сашковим відходом в армію хлопці сваряться через взаємне нерозуміння і розлучаються.
Валя вирішує повернутися в рідне селище, де на неї чекав закоханий Боря, який не зміг забути своє кохання.
Від радості, що вона повернулася, Борис робить офіційну пропозицію своїй подрузі дитинства і молоді грають багате та пишне весілля. Молодята були на десятому небі від щастя, наречений горів величезним бажання все життя носити на руках кохану дружину, але…
Через тиждень після весілля, нікому нічого не сказавши, вона раптово їде в місто, а Борис залишається один розчарований і спантеличений вчинком Валентини.
Через кілька місяців залишений чоловік, отримує листа від коханої, в якому вона повідомляє про те, що ніколи його не любила і не зможе полюбити, тому жити разом вони не будуть.
Неможливо уявити розчавлений стан Бориса, почуття якого остаточно розтоптали. Принижений чоловік не міг залишатися в рідному селищі, бо тут все нагадувало про кохану. Він вирішив і назавжди поїхав. Більше Борю ніхто ніколи не бачив.
А Валентина вийшла заміж у місті за кохану людину, з якою вона посварилася перед його відходом до армії. Виявляється, Олександр прийшов з армії і відразу покликав Валю до себе, якраз тоді, коли вона вже вийшла заміж за Бориса.
І люблячи ще Сашка, усім своїм юним серцем, вона кинула свого нареченого і стрімголов примчала в місто до Олександра, який виявився хронічним гулякою. Але дороги назад не було. Він бешкетував, гуляв і ображав бідну жінку.
Так і не знайшла Валя свого щастя і не збулася її мрія прожити довгі роки з коханою людиною у злагоді, тому й згадує частенько те добре ставлення, яке їй намагався подарувати Борис.
На схилі своїх років, виростивши дітей та залишившись самотньою, Валентина зрозуміла, що не зустріне своє щастя, бо пройшла повз нього.
Багатьом чим сьогодні пожертвувала б нещасна жінка заради того, щоб зустріти Бориса і, впавши перед ним на коліна, попросити прощення за образу і біль, який вона завдала йому багато років тому.
