На початку 90-х у мене був роман з одним чоловіком, моє перше шкільне кохання. Це був хлопець до якого я дійсно відчувала сильні почуття. Але мої батьки були проти наших відносин. Він був з малозабезпеченої сім’ї, і мої батьки вважали що він мені не пара.
Так через постійні скандали й тиску з боку батьків ми розійшлися. Трохи пізніше він пішов в армію, а ми переїхали в інше місто, я встигла передати йому свою нову адресу, але листів так і не дочекалась. Як потім мені розповіла моя сестра батько з матір’ю викидали всі листи які він мені писав.
Потім батьки наполягли на шлюбі з сином татового друга з яким вони вели спільні справи, потім у нас народилася дочка.
В цьому шлюбі було все про що мріють багато дівчат, все. Крім кохання.
Я не любила цього хлопця, він не любив мене. Ми одружилися, бо цього хотіли наші батьки. А пізніше жили тільки заради доньки.
Кожний займався своєю справою, вдома ми практично не розмовляли, незабаром я дізналася про його коханок на роботі.
Донька подорослішала і поїхала вчитися в інше місто. А я по вуха занурилася в роботу, і приходити додому мені просто не хотілося. Кожного дня я звинувачувала себе за те що пішла на поводу у батьків.
За те, що я живу життям яке просто ненавиджу.
І ось буквально перед Новим роком дочка зателефонувала і сказала що на свята приїде не одна, а з хлопцем, з яким вона зустрічається вже пів року. Цей хлопець з її групи. Я була дуже рада, чула її радісний дзвінкий голос телефоном.
Я дала собі слово що ні за що не буду тиснути на неї, як це зробили мої батьки. Їхні стосунки стали розвиватися. І вже на 8 березня, дочка приїхала разом з хлопцем і його батьками, до нас в гості.
Як виявилося він зробив їй пропозицію і незабаром вони хочуть зіграти весілля, я навіть не знаю як це описати, але я була в шоку, сталося те чого я точно не очікувала, я не вірила своїм очам.
Тільки потім я помітила всі збіги (Саша хлопець доньки) говорив що його батько родом з мого рідного міста, у нього навіть прізвище як і мого першого кохання, але прізвище досить поширене, тому я зовсім не надала цьому значення) але тут поріг будинку переступив він, той кого я любила все життя.
Як з’ясувалося, після армії не отримавши від мене відповіді й дізнавшись про те що я вийшла заміж, він теж одружився і в у нього народився син і вони переїхали до тітки його дружини в Харків, де вони живуть дотепер.
Вчора ми зустрілися з ним в кафе. З його слів він не любив свою дружину. Одружився тільки через те що дізнався про мій шлюб.
З дружиною у них теж не все гладко як здалося мені на перший вигляд. Вони хотіли розлучатися, але потім з’ясувалося що вона вагітна другою дитиною, якій зараз 12 років.
Так і залишилися як і я жили разом заради дитини.
Він пропонує розлучитися і жити разом, я не знаю що буде далі, я не знаю що робити. Скоро весілля, скоро мої батьки про все дізнаються, хто батько нареченого дочки, чому точно не будуть радіти.
Скоро про цю історію дізнається і чоловік (він чув що я до нього любила одного хлопця, але хто він такий не знав). Благо дочка пішла характером не в мене, а в чоловіка, яка рубає під кінець якщо чогось хоче, і не буде як я боятися піти проти бажання родичів, зараз я хочу лише одного що б моя дочка була щаслива.
Домагайтеся своїх цілей, йдіть до своєї мрії, не слухайте нікого, тільки ви повинні володіти своєю долею, ніхто не повинен за вас вирішувати що і як вам робити. Дякую всім хто дочитав до кінця!
