Я живу з матір’ю, батько пішов від нас, коли мені було три роки (зараз мені 19). Тепер він живе в іншому місті з новою сім’єю і має ще одного сина.
Всі ці роки він практично не з’являвся, тільки іноді на свята. На аліменти мати подавати не стала, горда, а він і радий, дрібними подачками обмежився. Періодично приїжджав на день народження, а одного разу приїхав зі своїм молодшим сином, щоб познайомити нас.
У нього взагалі якась нав’язлива ідея, що він є батьком двох синів. Не встигнемо десь сфотографуватися, як відразу викладає у себе на сторінці фотозвіт з підписом — «я і мої сини». Особливо дратує, коли він залазить до моєї групи з дзюдо, бере там фотки і потім розміщує у себе на сторінці. Наче він має якесь відношення до моїх досягнень!
Я вже мільйон разів просив цього не робити, але відповідь одна: «Я тобою пишаюся! ». Раніше б так говорив, коли мені форму не було на що купити. А нещодавно взагалі виявив у нього на сторінці свої дитячі фото. Цілу добірку під заголовком – “Перші кроки юного чемпіона”. Уявляєте?
Я, звичайно, відразу зателефонував і попросив прибрати, а він відмовився. Говорить: «я твоїй матері за них гроші заплатив». Я був у шоці! Спочатку не повірив, а потім почав у мами допитуватись. І з’ясувалося, що в один із його приїздів він справді випросив у неї один із моїх дитячих альбомів. Їй тоді були дуже потрібні гроші, і він її«виручив». А коли їхав, забрав альбом, а їй незручно було йому відмовити. І тепер праворуч і ліворуч світить фотками, як він тримав. А те, що цих фото лише до трьох років ніяк не коментує.
Мрію вивести його на чисту воду, але не хочеться опускатися до негативу у коментарях. Добре, що мені вже виповнилося вісімнадцять, і я від нього ніяк не залежу. Шкода, що коли паспорт отримував, прізвище не змінив, але й зараз ще не пізно.
— Ти впевнений, що це гарна ідея? — Олена поправила сережку, дивлячись на себе у…
Того вечора Анна провела чимало часу біля плити, обережно помішуючи киплячу солянку. Це була страва,…
Час наближався вже до обіду, коли Ілля нарешті зміг зателефонувати коханій дружині: - Яно, я…
- Може, посидимо у кафе? Пінного замовимо, поговоримо? - Запитав Микола наприкінці робочого дня. -…
- Алло, Віро, привіт. Розмова є, термінова! Телефоном не можу сказати, чоловік може зайти будь-якої…
Пізня осінь. Вітер б’є по плечах, ганяючи опале листя між надгробками. Небо низьке, сіре, ніби…