Батько покинув нас, коли я навчалася у школі. Причому зробив це досить цинічно – взяв і просто пішов по хліб. Просто зникла людина: був – і немає. Наскільки я знаю, на той час у нього з’явилося нове кохання. Тому він вирішив, що нічого спільного з нами більше мати не хоче. Дякувати, що хоч житло нам з мамою залишив.
Декілька років ми взагалі про батька нічого не знали. Мама якось дізналася, що він живий-здоровий, і на цьому все. Жодних кроків налагодити з нами спілкування з його боку не було. Я встигла закінчити школу, здобути професію, вийти заміж, у мене з’явилася дитина – життя продовжувалося. І ось через багато років батько, несподівано, повернувся.
Я вирішила дати цій людині другий шанс. Мами не стало чотири роки тому, не пережила пандемію, фактично нікого з родичів, окрім тата, у мене не лишилося. Проте дуже швидко з’ясувалося, що батько хоч і доросла людина, але досить дивна і вразлива особистість. Батько ображається практично на все!
У тата велика любов до відеодзвінків. Як спеціально, він щоразу телефонує тоді, коли я або не чую, коли він дзвонить, або зайнята. Тато завжди потрапляє зі своїми дзвінками у незручний час. Він дзвонить саме тоді, коли я приймаю душі, йду в туалет, коли я готую, і в мене руки брудні, чи я на автомийці самообслуговування мию машину. Таких прикладів може бути тисяча.
Моє життя протікає за чітким розкладом. Я вважаю, що у всьому треба дотримуватись графіка, мені так легше. Кожен мій день розписаний, і якщо постаратися, то мій розклад легко можна запам’ятати.
День починається з ранкових процедур, потім я проводжу дитину до школи, потім робота, увечері спортзал та уроки. Все! Нічого складного! Але тільки не для тата.
Він любить дзвонити, коли я за кермом, а потім ображатись, що я не відповіла. А я не можу вести машину, та розмовляти з кимось по відеозв’язку. Адже тато любить відеодзвінки!
Я багато разів розмовляла з батьком на цю тему. Нині ж купа альтернативних способів, щоб щось повідомити людині. Не обов’язково по десять хвилин надзвонювати, а потім ображатися, та лаятися.
Якщо щось справді настільки важливе, то можна і повідомлення написати. Або на крайній випадок, записати голосове повідомлення. Але тато буде дзвонити до останнього.
Зазвичай, він довго-довго дзвонить, і не розуміє, якщо я не відповідаю, значить зайнята. Коли у вільний час я йому передзвонюю, то не відповідає вже він, бо думає, що я його ігнорую.
Сьогодні до нас приїхав кур’єр зі служби доставлення. Я замовила речі для сина. Син усе це приміряє, я дивлюся. До того ж на нас чекає кур’єр. Я не люблю завдавати комусь занепокоєння, тож і так кваплю сина, а тут ще тато дзвонить! Знаючи його любов ображатись, я швидко зняла слухавку і, сказавши: «я передзвоню», відразу відключилася.
Ось тільки передзвонити мені вже не вийшло: тато знову образився, і перестав брати слухавку. Я так втомилася, що мене ця ситуація просто допекла. Скільки можна? Чому я маю скакати навколо дорослої людини, й намагатися їй догодити? Батьку всього п’ятдесят! Йому не дев’яносто, щоб можна було всі дива списати на вік.
Я набрала номер батька двічі, а потім вирішила заблокувати його. Я ж якось жила без тата стільки років? І син мій жив, і нічого страшного не сталося. Що це взагалі за дитячий садок такий? Чому я маю скакати з бубном перед дорослим мужиком?
Він уже дідом став, а розуму так і не нажив. Тепер це не мої проблеми. Тата я розблокую тільки тоді, коли він прийме нові правила гри, й почне хоч трохи до мене прислухатися.Можливо хтось знає інший спосіб вгамувати образливого родича?
