Після смерті батька хлопець запропонував розписатися. Збіг?
Дуже хочеться виговоритися, бо не знаю що мені робити.
Справа в тому, що я живу з чоловіком вже 5 років. Коли познайомилися – була дуже пристрасна любов, вирішили з’їхатися.
Зараз мені 40, йому 48. У мене дітей немає, і через проблеми зі здоров’ям вже не буде. У нього 2 сина від попереднього шлюбу. Жили ми, не тужили. Я кілька разів натякала, що раз у нас все добре, то непогано було б розписатися. Він же весь час жартував, типу йому і так чудово і штамп в паспорті не потрібен.
Грошових питань ніколи не піднімалося, тому що зарплати у нас приблизно однакові. Живемо в моїй однушці в хорошому районі, недалеко від метро, а його житло, яке гірше, здаємо. На життя нам вистачає, навіть щороку їздимо разом в недорогі країни помандрувати.
Але так сталося, що помер мій батько (мами вже немає 12 років) і залишив дуже хороший спадок: двокімнатну велику квартиру в 2 хвилинах від метро, заміський будинок в хорошому стані – років 20 назад всією сім’єю будували і витратили пристойну суму грошей.
І ось після кількох місяців з тих пір, як я вступила в спадок мій чоловік приніс дуже красиву обручку та зробив пропозицію. Мені, звичайно, було дуже приємно. Але ось ніяк не можу позбутися думки, що коли я була бідніша він не поспішав одружуватися, а ось зараз прям закортіло.
До слова – близьких родичів у мене немає. Тільки троюрідні брати і сестри з якими особливо ніколи не спілкувалися. Якщо я вийду заміж, і зі мною щось трапиться – тільки він буде моїм спадкоємцем.
Я думаю, що він не особливо і любить мене. Може це стрес від втрати найближчої людини? Я не знаю, що мені робити! Плюнути на все і вийти заміж або ж ще пожити і придивитися трохи краще? А може розлучитися ?!
У двері подзвонили. Марина в цей час готувала святкову вечерю та чекала на гостей, батьків…
Аліна, ні з того ні з сього, раптом почала фліртувати з незнайомим, правда дуже симпатичним…
По засніженій і давно не прочищеній дорозі йшов Микола у бік села. Машину свою залишив…
- Ну що, матусю, готові зустрітися з татком? - посміхнулася медсестра, передаючи мені туго загорнутий…
Зима в розпалі, за вікном сіре низьке небо, з якого сиплеться дрібна снігова крихта. Валентина…
- Відклади молоко, дочко, не наскребла, - зітхнула старенька біля каси. Касирка мовчки сплатила товар…