Ми з моїм чоловіком у шлюбі лише кілька місяців, нам по двадцять п’ять років. Весілля зіграли повністю за власні кошти. Цілий рік відкладали частину нашого спільного сімейного бюджету.
Ми завжди були досить самостійними людьми. І з весіллям теж вирішили впоратися без будь-якої допомоги. Подумали, що буде класно, якщо наші батьки прийдуть на урочистість як гості. І їм не доведеться морочити голову, де взяти гроші на цей недешевий захід.
Але ось з квартирою у нас поки що питання було невирішеним. Заробляємо ми з чоловіком цілком непогано, іпотеку виплачувати змогли б. Все одно зараз витрачаємо майже ті самі гроші на орендоване житло. Але ось початковий внесок взяти не було де.
Щоправда, ми не так сильно були стурбовані цією проблемою. Нам зовсім небагато років, дітей ми поки що не плануємо. Заробимо і накопичимо на цей внесок і за кілька років зможемо купити свою квартиру або навіть будинок.
При цьому батьки мого чоловіка Кості постійно нагадують нам про те, що непогано мати своє житло. Кажуть, що ми вже чоловік та дружина, а не просто хлопець із дівчиною, тому маємо організувати свій побут. І вічно ставлять себе за приклад.
– Так у ваш час квартири безкоштовно видавали! – якось не витримала я.
Мене починав дратувати той факт, що батьки Кості влазили у наше сімейне життя. Допомогу не пропонували, але розповідали, що і як нам потрібно робити. Мої батьки теж були б раді, якби ми з чоловіком купили квартиру. Але вони хоч би обіцяли фінансово підтримати нас.
– Доню, чим зможемо – допоможемо. У нас, звичайно є, деякі заощадження, але повністю внести початковий внесок не вийде. Хоча на половину точно вистачить, я думаю. Так що ж там батьки Кості? Як завжди, лише вказують, що робити? Допомогти не хочуть? – спитала якось мама.
– Ні, все як раніше. Але якщо вони ще раз у моїй присутності порушать цю тему, я вже жорстко відповім. І вас як приклад наведу, що ви хоча б допомогти можете, а не просто закидаєте пропозиціями повітря, – відповіла я.
Через кілька тижнів ми поїхали до батьків чоловіка на вихідні. Майже одразу почалися ці нескінченні розмови про квартиру.
– Ви зрозумієте, ми й раді б щось купити, але грошей немає навіть на початковий внесок. Ми ж не братимемо на нього кредит, а потім ще й іпотеку. Хочеться пожити собі теж, ми ще молоді. От якби нам хтось допоміг на першому етапі – інша розмова, – обережно почала я.
– Якщо ти на нас натякаєш, то допомоги не чекайте, накопичень немає. І що означає пожити собі? Ми в молодості теж були б не проти так пожити, але на жаль. Спочатку треба собі забезпечити якусь базу, а потім вже життям насолоджуватися, – відповіла свекруха.
– Ну, вам ось держава допомогла. Якщо ви так наполягаєте на купівлі квартири, може, теж зробите свій внесок? Мої батьки, наприклад, погодилися допомогти з початковим внеском, – натякнула я.
– Мамо, може, ми квартиру нашу другу тоді продамо? Все одно вона нам не потрібна, зважаючи на все. Частину грошей ви собі заберете, а частину ми вкладемо у нову квартиру, – раптом заявив Костя.
– Ну ні, нерухомість ми продавати не станемо. Занадто багато було вкладено у квартиру. Зараз на ринку зовсім інша ситуація, продешевити не хотілося б, однозначно відповіла мама Кості.
Я була в шоку. Чоловік мені раніше не розповідав про жодну квартиру. Ці його слова позбавили мене дару мови, і суперечку продовжувати я не стала. А коли ми ввечері повернулися додому, я запитала, що він мав на увазі.
Костя розповів, що ще на першому курсі батьки придбали йому квартиру. Щоправда, в іншому місті. А вже на другому курсі вони всією родиною переїхали до того міста, де ми всі живемо зараз. Тому куплене житло виявилося не потрібним, просто простоювало.
Моєму обуренню не було межі. Я навіть не знала, що більше мене засмучувало. Те, що батьки Кості не хотіли продавати квартиру або те, що мій чоловік навіть не розповів мені про те, що має власне житло.
Мої батьки, значить, готові віддати останнє, щоб допомогти нам. А батьки чоловіка навіть не хочуть продати порожню квартиру, щоб допомогти нам! Ну що ж, тепер я наполягатиму на тому, щоб усі гроші з продажу цієї квартири пішли на початковий внесок для нової.
Все одно колись її купували для Кості.
І я вже передчуваю масу скандалів із цього приводу. Ось вже не знала, що наш перший рік сімейного життя буде затьмарений подібними конфліктами.
