У 10 класі взимку батьки запропонували записати мене до автошколи, я погодилася та почала ходити на заняття. У мене мало бути 10 занять по 3 години щонеділі.
Досить-таки швидко я пошкодувала, що вирішила піти, тому що навчалася шість днів, до того ж, вранці у неділю о 9:00 автошкола. Плюс все це було взимку, і в приміщенні (в автошколі) було дуже холодно, волого, вогко, всі сиділи в верхньому зимовому одязі. Звісно, 3 години занять я прогаяла, зовсім не могла сфокусуватися, хоча вчитель був чудовий. До того ж 3 із 10 занять я пропустила, бо писала олімпіади.
Після проходження теорії я зрозуміла, що нічого не засвоїла. Далі була практика, її ми відклали до літа. Я відкаталася 10 занять з інструктором (хоч і інструктор був такий собі, дуже мовчазний, неохоче відповідав на запитання) та зрозуміла, що не зможу скласти навіть внутрішній іспит. Я вчу теорію, але все одно роблю купу помилок, багато чого не розумію, і обсяг, який я маю вивчити лякає. На практиці теж постійно плутаюсь у знаках і боюся їздити необ’їздними маршрутами.
Я втомилася від батьків, вони щодня тиснуть на мене, що я нічого не здала, а вони витратили гроші. Це просто нестерпно, вони кажуть, що я сама захотіла отримати права і нічого не довела до кінця, все літо промаялася і не підготувалася, а вони через мене спустили гроші на вітер. Але я не можу скласти внутрішній іспит, я зовсім не готова, я не розумію занадто багатьох речей у квитках, адже я багато пропустила в теорії, звісно про практику і мови бути ніякої не може. Але їхні постійні, щоденні докори доводять мене до сліз, я почуваюся винною, що не зможу отримати скоринку від автошколи.
Батькам я говорила, що потім, через кілька років, коли точно буду готовою, сама оплачу автошколу і здаватиму, але вони все одно щодня тиснуть, що я повинна здавати зараз, адже вони витратили гроші.
Допоможіть, будь ласка, порадою.
- Ганнусю, голубонько, я все! – проголосила Тетяна Олексіївна з порога. - Поки до вас…
- Олю, ти де? Мені терміново треба піти, приїжджай негайно! Повідомлення від Олени висвітлилося на…
Алла накрила стіл до чаю: поставила два кухлі, вазу з варенням, дістала з холодильника коробку…
- Ох, ну нарешті дісталися! Сашенька, Ксюшо, як же я рада вас бачити. Знайомтеся, це…
Мелодія на телефоні заграла, коли Петро Ігорович із дружиною сіли вечеряти. Помічниця вже розкладала по…
- Я твій чоловік, тож маю право говорити, а ти мусиш мене слухати! – почав…