У 10 класі взимку батьки запропонували записати мене до автошколи, я погодилася та почала ходити на заняття. У мене мало бути 10 занять по 3 години щонеділі.
Досить-таки швидко я пошкодувала, що вирішила піти, тому що навчалася шість днів, до того ж, вранці у неділю о 9:00 автошкола. Плюс все це було взимку, і в приміщенні (в автошколі) було дуже холодно, волого, вогко, всі сиділи в верхньому зимовому одязі. Звісно, 3 години занять я прогаяла, зовсім не могла сфокусуватися, хоча вчитель був чудовий. До того ж 3 із 10 занять я пропустила, бо писала олімпіади.
Після проходження теорії я зрозуміла, що нічого не засвоїла. Далі була практика, її ми відклали до літа. Я відкаталася 10 занять з інструктором (хоч і інструктор був такий собі, дуже мовчазний, неохоче відповідав на запитання) та зрозуміла, що не зможу скласти навіть внутрішній іспит. Я вчу теорію, але все одно роблю купу помилок, багато чого не розумію, і обсяг, який я маю вивчити лякає. На практиці теж постійно плутаюсь у знаках і боюся їздити необ’їздними маршрутами.
Я втомилася від батьків, вони щодня тиснуть на мене, що я нічого не здала, а вони витратили гроші. Це просто нестерпно, вони кажуть, що я сама захотіла отримати права і нічого не довела до кінця, все літо промаялася і не підготувалася, а вони через мене спустили гроші на вітер. Але я не можу скласти внутрішній іспит, я зовсім не готова, я не розумію занадто багатьох речей у квитках, адже я багато пропустила в теорії, звісно про практику і мови бути ніякої не може. Але їхні постійні, щоденні докори доводять мене до сліз, я почуваюся винною, що не зможу отримати скоринку від автошколи.
Батькам я говорила, що потім, через кілька років, коли точно буду готовою, сама оплачу автошколу і здаватиму, але вони все одно щодня тиснуть, що я повинна здавати зараз, адже вони витратили гроші.
Допоможіть, будь ласка, порадою.
Ганна посміхалася гостям, але всередині відчувала тривогу. Тридцять п'ятий день народження жінки святкували у ресторані…
– А чому це всі гроші їй? Я також твоя дочка! Так не чесно, мамо!…
— Ти впевнений, що це гарна ідея? — Олена поправила сережку, дивлячись на себе у…
Того вечора Анна провела чимало часу біля плити, обережно помішуючи киплячу солянку. Це була страва,…
Час наближався вже до обіду, коли Ілля нарешті зміг зателефонувати коханій дружині: - Яно, я…
- Може, посидимо у кафе? Пінного замовимо, поговоримо? - Запитав Микола наприкінці робочого дня. -…