Батьки, не віддавайте своїх дітей у погані руки, ну не для цього ви так дбали про них, шкодували, безмежно любили, щоб вони потім до кінця життя плакали і страждали

З 8 класу зустрічалася з чоловіком, який на 11 років старший за мене. Не думайте, куди дивилися мої батьки, вони у мене дуже хороші, найкращі, але я лише у 10 класі розповіла їм про нього.

Вони були проти, але я не слухалася, і просилися завжди до нього хоча б на пів години. Батьківське серце не витримувало, відпускали. Тепер розумію, що треба було нізащо не випускати мене з дому.

Виходила, ревнував, принижував, при мені спілкувався з іншими дівчатами, фліртував, я все терпіла. Декілька разів на місяць розлучалася з ним, але він слізно просив вибачити, я прощала.

Закінчила школу, одразу переспали, і через необережність я завагітніла, а у 18 народила. Через 1,8 другого сина народила. Загалом тепер мені 22, у мене двоє дітей. Вни — це найкраще що було у моєму житті, я їх так люблю. За дітей йому велике дякую.

Загалом, за весь цей час, поки ми в шлюбі, він мені постійно зраджував. Навіть коли я напівжива пересувалась після перших пологів (пологи були дуже важкі, коли згадую, починаю трястись), він гуляв з дівчатами, при цьому стверджуючи, ти не зраджуй мені там. І досі також зраджує, гуляє, навіть зараз вже 12 ночі, а його немає вдома, так майже кожен день.

Знайомі розповідають про нього, що він гуляє, дивуються, як я все терплю. А я навіть нічого не можу сказати. Можу, звичайно, забрати дітей, поїхати до батьків, але впевнена, що він не дасть мені спокою, маніпулюватиме дітьми.

Мої батьки забезпечені люди, але навіть вони нічого, напевно, не зможуть зробити. Я в нього щиро закохалася, а він перетворив моє кохання на бруд. Всю себе віддаю дітям, прибиранню, приготуванню. Отак і живу.

Я не для того пишу, щоб мене шкодували, просто хочу сказати, батьки, не віддавайте своїх дітей у такі руки, ну не для цього ви так дбали про своїх дітей, шкодували, безмежно любили, щоб вони потім до кінця життя плакали і страждали. Усім добра.