Сьогодні вранці повідомлення у вайбері: «Квартира, чи готель? Завтра цілої доби я вільний»

Ми не бачилися з ним п’ятнадцять років. Він пішов від мене, коли я потрапила в аварію, в якій постраждала особа.

За цей час він одружився і його нова жінка народила сина, я вийшла заміж за чоловіка набагато старшого. Ні, ну 15 років тому моєму чоловікові було лише 55. Це зараз йому вже восьмий десяток років, а мені ще навіть п’ятдесяти немає. Так що в плані інтиму все залишилося в минулому. Обличчя я поправила. Китайські лікарі творять чудеса.

Ми зустрілися з ним на січневих вихідних у квартирі дочки, яка була на той час у від’їзді. Він сам вийшов на зв’язок. Попросив про зустріч. Чесно? Я подумала, що в нього якась смертельна хвороба і він просто вирішив попрощатися. Інакше, з якого переляку він виходив би на зв’язок? Попри наявність спільної дочки. Тій доньці, вибачте мені, вже 27 років.

Як виявилося, він хотів попросити поради. У нього з дружиною зовсім немає близькості, вона чомусь весь час відмовляє йому. Ось вже не знаю, чому він вирішив попросити поради у мене, але не в цьому справа. І ось він показує мені фото на своєму телефоні. Він моряк. І коли йде у рейс, завжди відрощує бороду. І ось дивлюся я, а борода в нього зовсім сива. Ой, кажу, сива борода, а сам.

Простягаю руку, дивлюся його волосся, шукаю там сивину. Очі його на мить помутніли, моментний рух до мене, і він бере себе в руки. А я? А що я? Це лише фізіологія.

Загалом, того дня ми розійшлися мирно. Вчора він знову виходить мені на зв’язок. Жартували ми з ним, жартували, а потім мене переклинило. П’ятихвилинне мовчання.

Потім повідомлення: “Я подзвоню”. І все. Він відключається звідусіль, і з полегшенням розумію, що він таки вирішив піти. Сьогодні вранці повідомлення у вайбері: «Квартира, чи готель? Завтра цілої доби я вільний».

І я розумію, що я поїду. У квартиру чи готель. Чому? Тому що мені потрібно позбутися снів. Чому я так вчиняю? Він має свою жінку, яка його любить і чекає. Вона не заслуговує на це.