Я завжди хотіла сім’ю, саме з ним. Подруга каже, що мені треба припиняти думати та жити наново

Я не знаю, що мені робити в ситуації, що склалася. Плакати щовечора протягом тижня — вже звичка, у горлі грудок, на душі біль, поговорити особливо нема з ким.

Ми зустрічалися 5 років. Сварилися, мирилися, розлучалися кілька разів, але останній рік все було стабільно, ми шукали компроміси, притиралися, звичайно я, тому що я молодша.

Він зробив мені пропозицію місяць тому, навіть менше. Подарував обручку. Були заручини (батькам я не сказала ще, що весілля, мабуть, не буде). Ховаю сльози від усіх. Ми посварилися, тому що я дізналася про те, що він від мене приховував. Дізналася ненавмисно, випадково. Він розлютився, сказав, що я стежу за ним.

Через пару днів (після того, як мої дзвінки залишилися без відповіді), він написав, що якщо я йому буду писати або дзвонити, він змінить номер (а це дуже проблематично), видалить мене з соцмережі і я про нього нічого не дізнаюся.

Я написала йому у відповідь просто, що люблю і не хочу руйнувати наші стосунки. Він закрив доступ до смс в соцмережі, але із «друзів» не видалив. Ми отримуємо разом другу вищу освіту, тому нам доведеться бачитися майже кожних вихідних. Знаючи його, він зможе пройти і вдати, що мене не існує, він упертий, тілець по гороскопу. Що робити?

По-перше, я його дуже люблю і хочу поговорити хоча б, ну ж не може через одну сварку все перекреслитися? По-друге, я не знаю, чи зможу бачити його кожні вихідні і не мати можливості поговорити з ним, доторкнутися до нього. По-третє, що казати батькам, про весілля?

Планувалася спочатку за пів року, потім за рік, зараз він сказав, що це «точка». Я завжди хотіла сім’ю, саме з ним. Подруга каже, що мені треба припиняти думати та жити наново. Ось уже 4 дні я не робила нічого, жодних спроб до примирення (та й він сказав не дзвонити і не писати). Начебто весь світ мовчить.