Був у мене друг, звали його Женя. Наші батьки досить добре ладнали, і влітку, в пору відпочинку, нас вирішили з другом записати в літній табір. До того на мій жаль я захворів на вітрянку прямо перед табором, ну, а друг мій поїхав без мене. Йому пощастило що у нього був безлімітний інтернет, і що в тому таборі був хоч якись зв’язок.
Ну ось ми листувалися, він писав і описував кожен день. Спочатку я шкодував що не поїхав, але потім ситуація змінилася. Він спав на четвертому ліжку до речі. Це має роль в історії.
На 1 ліжку спав Вітя, на 2 Саша, на 3 вже був Паша. Так ось, в один із днів він почав писати що Вітя в їдальні пив воду з цукром, хоча у нього був діабет, і говорив як же йому тут добре!
На наступну ніч він мені вже написав, що Пашу, з 3-й ліжка кудись забрали вожаті. Ну він за ними непомітно простежив, а там підвал якийсь.
Ну на наступний день він дивився як зламувати замки, і щось далі в подібному роді. І ось вночі, він туди пробрався, там був довгий як змія коридор, і в кінці були чиїсь крики чи що.
І коли він подивився в щілину, там був невідомий чоловік, і вожаті, які йому давали людей, а він в них щось покладав рук .. Женя швидко втік звідти, і написав мені що напише завтра.
На наступний день він так і не написав … На дзвінки батьків не відповідав, та й знайти його не могли. А коли приїхали на місце того табору, там був тільки 1 покинутий будинок. Без паркану, нічого, ніяких ознак табору ..
