Мама з татом останні п’ять років постійно скаржилися, як їм важко живеться. Мама на пенсії, татові залишили лише одну ставку, а довкола все так дорого.
І скаржилися вони тільки мені, бо я старша, вже працюю, можу їм якось допомогти. Та що там можу, я маю їм допомогти, це ж батьки.
А сестра навчалася в університеті, жила у своє задоволення, батьки їй навчання оплачували, і на проживання грошей скидали.
Тут я мовчала, бо мене свого часу теж вивчили, і мені нема на що ображатися. Я і сама сестрі грошей іноді підкидала, все-таки студентам гроші ніколи не завадять.
Я старша за сестру на тринадцять років. Є робота, своя іпотечна квартира від батьків з’їхала вже дуже давно. Сестра ж тільки нещодавно закінчила університет і майже відразу почала збиратися заміж.
Звичайно, батьки їй у підготовці допомогти не могли, звідки у них вільні гроші, якщо я щомісяця їм пересилаю допомогу?
Тому я трохи допомогла сестрі в організації весілля, сплатила сукню, фотографа та ведучого, а бенкет взяли на себе батьки чоловіка.
Батьки мене теж засмикали перед весіллям. Батькові потрібно було купити костюм, мамі сукню, все це коштує грошей, а їх у батьків немає.
Загалом, на весілля сестри я витратилася дуже серйозно, адже окрім цього я ще й подарунок підготувала, не щодня молодша сестричка заміж виходить.
Вигребла я все, що збирала на відпустку, відкладені гроші на лікування зубів і на чорний день. Вирішила, що потихеньку все заповню.
Подарунок я для сестри підготувала, на мій погляд, непоганий дві тисячі умовних одиниць. Але я думала, що цей подарунок буде не тільки від мене, а й від батьків, щоб їм не витрачатись на подарунок.
Але батьки самі чудово впоралися із подарунком. Спершу слово дали батькам нареченого, потім вже нашим. Я спеціально підійшла до мами, коли вона говорила тост. Думала, що як вона закінчить промову, я влізу і ми вручимо наш спільний подарунок.
Заздалегідь я їм нічого не стала говорити, тому що знала, що почнеться “не треба, та ми самі, дари від себе”. Вирішила, що вже в такий момент вони точно сперечатися не стануть.
– І щоб молодій родині було, де вити своє гніздечко, ми даруємо молодим квартиру! – Закінчила свій тост мама і витягла ключі.
Я навіть не знаю, у кого щелепа відвисла більше. Все-таки, мабуть, в мене, бо в моїй голові не складалася мозаїка.
Мама з татом постійно скаржилися, що їм на життя грошей не вистачає, просили допомоги, а самі примудрилися сестрі купити квартиру?
А як це так? Це у нас так пенсії підняли? Ось вже сумніваюся. Прямо на весіллі я не стала розбиратися, але вечір вони мені зіпсували, щоправда, самі не помітили цього.
Мені було прикро, що коли я купувала квартиру, вони не змогли допомогти навіть із першим внеском – грошей не було. Я щомісяця допомагала їм грошима, бо думала, що в них зовсім скрутно з ними. Та що думала – вони самі про це говорили.
Вони підготували у подарунок квартиру, але розкрутили мене, щоб я їм купила вбрання на весілля. Це взагалі як?
В мене було відчуття, що мені нагадали на голову. Навіть не стільки грошей шкода, скільки незрозуміле таке ставлення до мене.
З весілля сестри вже місяць пройшов, я батькам не подзвонила жодного разу, бо точно знаю, що не стримаюся і наговорю всякого, про що потім шкодуватиму.
Але й самі батьки не дзвонять. Мабуть, у них все добре, гроші поки не потрібні, бо питання ж вони закрили – квартиру сестрі подарували.
