Невже так важко помити тарілку після себе, нероба, сидите тільки на нашій з батьком шиї, та я в такому віці корів пасла, біля худоби ходила, у батьків нічого не потребувала.
-Дійсно, подумала Люба, що це я, на шиї сиджу. Помила ту злощасну тарілку, бо вже спізнювалася на пари. Але в спину ще я почула претензії про те, що тарілку помила і інший посуд хто буде мити.
Через місяць їй 18, вона проходить практику, потім стажування і обов’язково з’їде від батьків, вони рахують що вони роблять для неї все, а по суті, не дають нічого. Маму можна зрозуміти, вона втомлюється, але і сама собі роботу придумує.
Ніхто не просить її міняти постіль кожні 3 дні, і 10 страв готувати, і будинок стерильним робити, їм би трішки уваги від батьків. Батьки, вони мали б бути найважливішими людьми в житті доньки, опорою, підтримкою, а вони тільки отруюють її життя, роблять його нестерпним, сіють комплекси і занижують самооцінку, аргументуючи все тим, що вони з Люби дитину хочуть виростити.
Пройшло багато років і сидячи на кухні, допиваючи раннішню каву Люба крикнула, невже так важко тарілку за собою помити, і тут же затулила руками рота, розплакалася, підійшла до доньки, обняла її і сказала, нічого помиїш потім, після пар, я люблю тебе…
— Ми взагалі вечеряти сьогодні будемо? Голос Кирила, поважний і невдоволений, увірвався у стерильний простір…
— Я тобі забороняю туди їхати! — голос Галини Михайлівни тремтів від ледь стримуваної люті,…
Тамара Федорівна перший день сиділа біля вікна та сумувала. Сумувала за своєю роботою, за колегами,…
Протяг пронизував наскрізь, гуляючи по порожній залі очікування провінційного вокзалу. Ірина щільніше закутала в хустку…
Телефон лежав на столі вже двадцять хвилин. Галина Іванівна дивилася на нього, як на гранату…
Таня була впевнена, що її Андрій ніколи їй не зрадить, адже на шляху до сімейного…