Близько двох років тому я розлучилася зі своїм чоловіком. Андрій зрадив мені зі своєю колегою та одразу ж про це розповів, за що я йому дуже вдячна. Ми разом вирішили розлучитися, і чоловік з’їхав від нас із сином.
Весь час, поки ми були одружені, ми жили у квартирі, яка дісталася мені від батьків. Попри те, що ми мали своє житло, я наполягла на тому, щоб купити однокімнатну квартиру і записати її на дитину.
Андрій спочатку не підтримував цю ідею і вважав купівлю зайвою, але я змогла донести до нього те, що квартира, в якій ми живемо, належить не лише мені, а й моїй сестрі, яка мешкає в іншій країні. І якщо вона повернеться, у неї будуть такі самі права, як і в мене. А так ми матимемо запасний варіант.
Вислухавши мої аргументи та трохи подумавши, чоловік погодився і ми купили квартиру, яку згодом почали здавати.
Після розлучення я із сином залишилася жити у своїй квартирі, а чоловік сказав, що знайде собі нове житло, тож на квартиру сина не претендує. Однак, коли у нього почалися фінансові проблеми, він зажадав продати квартиру та віддати частину грошей йому.
Це почалося за пів року після розлучення. Щоразу, коли Андрій приходив відвідувати дитину, він говорив про те, як йому важко все тягнути на собі. Житло було дороге, та й Андрій не хотів жити в поганих умовах, тому доводилося платити. Але окрім потреб були аліменти, які я зажадала через суд.
Через місяць його ниття, я сказала, що якщо йому так складно, то він може пожити у квартирі сина, але для цього потрібно розірвати контракт з квартиронаймачами.
Андрій обіцяв подумати над моєю пропозицією, але, прийшовши до дитини наступними вихідними, заявив, що я маю продати однокімнатну.
Оскільки син був неповнолітнім, його майном розпоряджалася я. Продавати квартиру я не хотіла, тому відмовила Андрію. Отут і почалися проблеми.
Спочатку Андрій припинив цікавитися сином та приходити до нього. Потім перестав перераховувати мені половину грошей за оренду однокімнатної квартири. А згодом взагалі став дзвонити та погрожувати мені, що забере дитину, поки я не продам квартиру.
Після кількох таких дзвінків я зуміла записати розмову на диктофон і, коли вкотре чоловік став мені погрожувати, сказала, що якщо він продовжить, то я звернуся до поліції. Ця ситуація трохи заспокоїла колишнього чоловіка, і на якийсь час він припинив мене діставати.
Ось тільки це було недовго.
Повертаючись одного разу із сином додому після гостей, ми побачили біля під’їзду Андрія. Він сказав, що прийшов до сина із сюрпризом, але виявилося, що ми не вдома.
Я запросила колишнього чоловіка до квартири, але він відмовився, аргументуючи тим, що пізно, і лише провів нас до квартири. Коли син увійшов, Андрій попросив залишитися мене на сходовій клітці та поговорити з ним.
– Наташо, у мене справді великі проблеми, і мені потрібні гроші. Продай квартиру. Досить ламатися!
Я не хотіла спілкуватися з ним на цю тему і, сказавши про те, що він знає мою позицію, зібралася йти, як раптом Андрій перегородив мені шлях. Він притис мене спиною до дверей, взяв за горло і почав трохи придушувати.
-Та що ти за баба така, готова на все заради своєї вигоди! Та він тобі не дасть цю квартиру, коли виросте, тому давай продамо. Гроші розділимо, і я дам вам спокій, – сказав Андрій, дивлячись мені прямо в очі.
Я так злякалася його вчинку, що від страху нічого не могла сказати та лише кивнула у відповідь. Коли Андрій мене відпустив і знову поставив це питання, я відповіла йому, що згодна, і швидко увійшла до квартири.
Мені було дуже страшно, тому весь вечір я просиділа в паніці.
Наступного дня, коли Андрій зателефонував, щоб домовитися про деталі, я повідомила, що жодну квартиру я продавати не буду.
Почувши це, він почав кричати в трубку про те, яке я жахливе створіння, і що, якщо я не погоджуся, то одного вечора не повернуся додому.
Я знову записала розмову на диктофон. Тільки цього разу я не почала нічого говорити Андрію, пішла в поліцію і написала на нього заяву.
Тепер Андрію заборонено наближатися до нас із сином. Фізично він і не з’являється, але погрози нікуди не зникли. Андрій досі надсилає мені повідомлення з погрозами. Я вже втомилася від цього. Продавати квартиру я не хочу, але й жити в такому кошмарі немає більше сили. І вплинути на нього я не знаю як? Навіть поліція його не налякала.
