Наша з дружиною дівера свекруха – жінка уразлива! Думаю, жилося б нам погано, якби не чоловіки! Вони в нас адекватні, від спідниці мами давно вже відчепилися.
Я одружена п’ятий рік, а дружина дівера офіційно вважається невісткою Віри Володимирівни вже добрий десяток років. І весь цей час Віра Володимирівна із завидною завзятістю ображається на синів.
Я спочатку переживала через стосунки між чоловіком і його мамою. На мою думку, у них був один дивний момент!
Наприклад, коли ми готувалися до весілля, та були у магазині, купували чоловікові костюм, йому зателефонувала мама.
Він їй сказав, що йому ніколи розмовляти, якщо нічого термінового, то все інше потім. На цьому розмова завершилася.
Через кілька днів мені знадобився номер телефону однієї родички, я попросила чоловіка, щоб він дізнався про нього у матері.
– Сама їй подзвони, вона від мене не візьме слухавку, — сказав чоловік.
Так я дізналася, що Віра Володимирівна любить ображатись! Будь-яке грубе, з її погляду, слово, будь-який нерозумний, на її погляд, вчинок, чи відмова у проханні — все, образа, та режим ігнорування!
Чоловік сказав, що коли вони з братом були молодшими, метод матері працював. Вони саме з’їхали, та стали жити самі по собі.
Мати пропадала, не відповідала на дзвінки, вони хвилювалися, хтось їхав до матері, далі було два варіанти розвитку подій.
– Якщо я був винен, а приїжджав брат, то мама скаржилася на мене. Якщо «вина» моя і приїжджав я, то вона просто мовчала і чекала на вибачення, — пояснив чоловік.
Згодом, чоловік і дівер перестали панікувати, у них з’явилася така думка: мама поображається, головою подумає і сама передзвонить.
Нічого кримінального брати не робили, а якщо людина хоче ображатись на відмову від телефонної розмови, то хто їй лікар?
Після моєї появи Віра Володимирівна і зі мною це стала практикувати: фото знімка УЗД не отримала — образа, пораду не оцінила — образа, і такий список можна продовжувати довго.
Я стала наслідувати чоловіка. Після появи дитини ситуація змінилася: образи на мій бік припинилися.
Свекруха вирішила, що важко буде домовлятися зі мною про спілкування з онукою, якщо я буду в ігнорі через роздуті образи.
З дружиною дівера історія аналогічна: до появи дітей наша свекруха теж чіплялася до всього, та ображалася, потім — як відрізало!
Тому, нам іноді доводиться дзвонити до Віри Володимирівни з питань, пов’язаних із чоловіками, на яких вкотре мама образилася, але це рідкість.
Завзятість реально завидна: раз у раз нічого не домагатися, але все одно гордо вирощувати образи з усього поспіль! Чому я не віддаю свекрусі належне?
Вона вважає, якщо до нас із дружиною дівера давно не чіпляється зі своїм захопленням, то ми її можемо рахувати розумничкою? Як би не так!
Уявляєте, яке б у нас, невісток Віри Володимирівни, було життя, якби чоловіки мчали до мами через кожну її образу? Не знаю, як би вчинила дружина дівер, а я б розлучилася!
З іншого боку, шкода Віру Володимирівну. Ніхто не вічний, ніхто не знає, що буде завтра. Близьким людям треба згуртуватися, триматися разом, допомагати один одному, а не ось такою фігнею страждати!
Свекруха сама позбавляє себе спілкування з рідними дітьми! Навіщо? Звичка? Нудьга? Погана кров?
Чи їй уваги не вистачає, і вона таким кострубатим способом намагається її отримати? А сенс, якщо тільки гірше робить? Я її не розумію! А ви що скажете?
