Боялася свою одногрупницю, рахувала що вона авторитет, а коли її викрила, то смішно стало

Колись, коли я ще навчалася в університеті, у мене була одна подруга, дуже зверхня особа. Вона безумовно любила гарно одягатися.

І ця її любов до стильних речей звісно ж перекинулася на всіх дівчат на потоці. Батьки в неї не були багаті, та і сама не працювала ніде, не підробляла, тому ми і не могли зрозуміти звідки гроші на такі хороші речі.

Іноді, коли їй набридало вже носити свій одяг, вона віддавала його нам з дівчатами. Уявіть тільки собі наскільки ми були залежні від її думки, якщо навіть на свята та дні народження були раді отримати ношену кофтинку чи взуття.

Саме цікаве, що Ірина ніколи не розповідала звідки в неї такі речі, де вона їх бере. Трішки пізніше, уже на 5 курсі, я вже набралася розуму і перестала бігати за олногрупницею з її ношеними лахами. Саме тоді дуже популярними стали секонди, ні, раніше теж, але називалося це гуманітарка чи конфіскат.

А тут секон-хенди. Моя знайома з університету якраз влаштувалася туди на літо на роботу, ми якось здружилися і вона пообіцяла повідомити мені, коли буде хороша партія речей по нормальній ціні при цьому якісна, добре оброблена.

І ось, дзвонить мені та сама подруга, каже приходь ввечері, якраз нікого не буде особливо так, з покупців, домовимся як зробити так, щоб було дешевше. Я прийшла звечора, магазин закривався о 7, я прийшла в 6, багато всього міряла, дивилася, відкладала і відбирала.

Знайшла дуже багато гарних речей. Все переміряла, в загальному кілограмів на 5 набрала всього. В цей день було надто дорого, тому без 5 хвилин 7 до мене підійшла подруга і сказала, що буцім то магазин зачиняється, а сама попросила прочитати смс.

Там вона мені написала щоб я вивішала все що вибрала на літній вішак, в магазині було ще 2 дівчат і старший продавець. Я так і зробила, повісила все куди сказали, але щоб не викликати підозри купила одну річ. Зранку прийшла о 8, якраз при відкритті і просто забрала все що відклала.

Одну сукню я таки передумала брати. А ще через якийсь час побачила як в тій сукні щиголяє та сама зневажлива подруга. Містечко у нас маленьке, тому хочу замітити, що всього 2 секонда на всіх, я бачила трохи згодом на ній ще багато речей з того ж магазину.

Тепер я не боялася її авторитету, не переживала ні про що, коли я її бачила, розуміла, що вона така ж як і я. А ще зрозуміла одну істину, не все те золото, що блищить.

You cannot copy content of this page