Боюся зважитися, але хочу розлучитися з чоловіком, тому що з його боку ця «правда» і слова про мене та мою сім’ю, пригнічують психологічно

Мене звуть Софія. Мені 21 рік. Я зараз на 8-му місяці вагітності. Скільки себе пам’ятаю, кожен невеликий проміжок часу я шукала нагоди почати життя з чистого аркуша, мабуть, це ще навіть до підліткового віку почалося.

Я завжди була незадоволена собою, у мене комплекси через зовнішність (не подобався ніс, несиметричності обличчя тощо) хоча розумію, що виглядаю більш-менш. Я росла з бабусею, тому що моя мама полетіла працювати за кордон, коли мені було 5-6 років, точно не пам’ятаю.

Спочатку я мала жити з татом, але він вічно намагався влаштувати своє особисте життя, тому я росла з бабусею, дідусем, і старшою двоюрідною сестрою. Скільки пам’ятаю, мені бабуся завжди говорила, що мама покинула мене, що у мене жахливий характер і по життю мені буде тяжко.

І мені, правда, тяжко! Чим старше я стаю, тим більше боюся виглядати якось не так в очах інших людей. Що про мене подумають? Я не можу відмовляти клієнтам, навіть коли це шкодить моєму комфорту. Вічне почуття ревнощів та заздрощів переслідує мене, якщо я бачу більш успішних та красивих дівчат.

Заміж я вийшла, через вагітність, тому що буквально за два місяці дізналися, що матиму дитину. Але чоловік чомусь мене постійно ображає словами про те, що я одна, не потрібна своїм рідним, що вони мене давно кинули і всім крім нього на мені начхати. Ще й додавав, що моя робота не приносить жодного прибутку, і в мене нічого за душею немає.

При цьому ми живемо у моїй квартирі, точніше у квартирі моєї мами. Він обіцяв, що буде житло, але не поспішає з його придбанням. З мамою у мене нормальні стосунки, вона живе в іншій країні, ми постійно на зв’язку. До вагітності, я кожні пів року літала до неї на 3-4 тижні на відпочинок, хоча відпочинок сумнівний…

Працюю я майстром манікюру, у мене багато клієнток, мене ніби цінують як майстра, роботи у мене справді гарні, але збільшити чи озвучувати повну ціну я завжди соромлюся. У декрет досі не пішла, хочу працювати, щоб не втрачати вправності та клієнтів.

Боюся зважитися, але хочу розлучитися з чоловіком, тому що з його боку ця «правда» і слова про мене та мою сім’ю, пригнічують психологічно, ще більше з’являється апатія до життя. Я його не кохаю.

Розумію, що за час декрету, навіть не довгострокового, я втрачу клієнтів, навички, адже робота це, напевно, єдине, чим я пишаюся і чого досягла. Розумію, що у житті треба терміново щось міняти. Дитина (дочка) для мене величезний стимул.

Related Post

Вийшла заміж, аж тут з’явився колишній. Може варто забути свої почуття та триматися сім’їВийшла заміж, аж тут з’явився колишній. Може варто забути свої почуття та триматися сім’ї

Моя історія дуже заплутана. Колись я зустрічалася з хлопцем, ми були з різних країн, але я дуже любила його, і мені було все одно. Він не міг до мене приїжджати. На те

Вона не хотіла працювати на іншого, так як звикла командуватиВона не хотіла працювати на іншого, так як звикла командувати

Одна панянка працювала начальником відділу. Про її характері писав ще російський класик: «Він в три шеренги вас побудує, а пікни — так миттю заспокоїть». Тобто жарти з цією дамою були

Довелося в кафе платити мені, але сама винна, голову треба вмикати на роботіДовелося в кафе платити мені, але сама винна, голову треба вмикати на роботі

Познайомилися з хлопцем, цікавий, дуже серйозний і симпатичний. Кілька разів гуляли в парку, ще кілька від підвозив мене до університету. А потім так сталося, що запросив мене в кафе, але