Брат після весілля різко змінився. Раніше він нормально допомагав родичам, і йому також без вагань допомагали. А потім він поступово перевів усі родинні відносини у грошові. Усім це дуже не сподобалось, особливо батькам, але всі ухвалили правила гри. Тепер брат здивований і обурений тим, що йому ніхто допомагати просто так не хоче

Брат після весілля різко змінився. Раніше він нормально допомагав родичам, і йому також без вагань допомагали. А потім він поступово перевів усі родинні відносини у грошові. Усім це дуже не сподобалось, особливо батькам, але всі ухвалили правила гри. Тепер брат здивований і обурений тим, що йому ніхто допомагати просто так не хоче.

Те, що наречена у брата продумана, було видно одразу. Але до омріяного штампу в паспорт вона свою сутність контролювала, мабуть, боялася, що брата встигнуть відмовити. Потім почала потихеньку перебудовувати його під свій манер. Але звалювати всю провину на невістку безглуздо, брат не маленький хлопчик, який не розуміє, що відбувається довкола. У нього теж є своя голова на плечах, а те, що він нею не користується, це вже зовсім інша історія.

Загалом, почалося все явно з подачі дружини, а потім брат і сам почав цю гру. В нас сім’я взагалі дружна. Тато і мама спілкуються зі своїми братами та сестрами, ми з двоюрідними теж у добрих стосунках. Якщо комусь якась допомога потрібна була, то всі збиралися гуртом. На свята також гуляли широким сімейним колом.

Тато з братом по молодості скинулись грошима та купили велику ділянку. Там у нас спільний город, дачний будиночок та лазня. Усі будували разом, ні в кого жодних претензій не було. Завжди могли домовитись. На польові роботи виїжджали кількома машинами, працювали дружно, урожай ділили чесно.

З ремонтом така сама історія – дружно взялися і за тиждень усе зробили. Про позики грошей уже й не кажу, завжди своїх виручали. Брат був вихований саме за таких умов і з такими настановами. У нього була машина, тому йому могла зателефонувати й мамина сестра, і двоюрідний брат, попросити допомогти щось чи когось привезти та відвезти. Якщо не було якихось перешкод, то брат не відмовляв.

У нас взагалі не прийнято рідні відмовляти, коли можеш допомогти. Ну і, відповідно, якщо братові треба було грошей перехопити до зарплати чи машину відремонтувати, то йому теж допомагали по першому проханню. Зрозуміло, безкоштовно.

А після весілля все змінилося. Дружину брата в сім’ю прийняли з усією душею, вона якось усе боком від нас, стороною. Ну, на милування нема силування, ми не нав’язувалися. А вона все за братом ходила і навчала його постійно, він потім нам ці слова транслював.

– А чому Сашко не приїхав? – запитував він, коли ми вибралися в чергове на дачні роботи.
– Так він поперек потягнув, лежить лікується, який з нього робітник.
– МММ зрозуміло. Але ж урожай на нього теж розрахований, так?

Від цього питання ми всі завмерли. Відповіли, що так, як завжди. Усі працюють у міру сил. На наступні дачні роботи брат із дружиною не з’явилися. То одна причина, то інша, і всі вагомі. Натомість як урожай пішов – тут як тут. Їм слова ніхто не сказав – беріть, не шкода. Вони й не соромилися.

Потім почалися історії з машиною. По зимі брат тата попросив підкинути до вокзалу. Брат погодився і відразу озвучив ціну послуг. Дядько здивувався, але торгуватися не став, незручно було. З того часу безкоштовно брат не возив нікого. Навіть коли батька возив по саджанці, попросив сплатити бензин.

І так стало у всьому – за будь-яку допомогу брат просив грошей. Поклеїти шпалери – гроші, підвезти – гроші, допомогти підняти холодильник – гроші. З ним спілкуватися не перестали, але просити про щось припинили. Простіше заплатити вже іншій людині, ніж родичу, який гроші візьме, потім ще й по-родинному скаржиться, що мало дали.

Дружина його при цьому сама ні з ким на тему грошей не спілкувалася, начебто і не при справах. Але по ній було видно, що саме вона є автором нововведень. Що з брата вини не знімає. Батьки такою ситуацією були дуже засмучені, але вдіяти нічого не могли. Від нього відстали, живи, як знаєш.

Нещодавно брат таки придбав квартиру. І відразу почав обдзвонювати рідню на предмет експрес-ремонту. По-родинному, як візьмемося та як зробимо. Йому виставили ціну за послуги бригади. Навіть знижку зробили, як родичу, а він чомусь не оцінив.

– То ми ж рідня, зі свого гроші візьмете? — зі щирим подивом питав брат.
– Та не ми такі, життя таке, криза, кожний крутиться, як може. З ремонтом тема затихла, мабуть, зрозумів, що на поступки йому не підуть. Але як настав час машину перевзути, він сунувся знову до родича – двоюрідного брата, у якого свій гараж. Той погодився перекинути колеса, одразу озвучивши ціну.

– То там роботи на пів години! По-братському, зроби, га? – намагався він вмовити родича.
– Та дружина ось у декрет збирається, кожна копійка на рахунку, вибач.

Минулими вихідними відзначали дідуся ювілей. Брат підпив і почав з’ясовувати, чому це зникли родинні почуття. Ніхто допомагати безкоштовно не хоче. Йому навіть пояснювати нічого не стали.

Чоловікові майже сорок років, а він не бачить, що сам усю цю кашу заварив. Між собою рідня спілкується на колишньому рівні. Тільки брат став білою вороною. Мабуть, не врахував, що відносини працюють в обидві сторони. Може щось зрозуміє, якось зміниться, мама з татом у це дуже вірять, а я ось сумніваюся. У його роки розуму набиратися вже пізно.

You cannot copy content of this page