У моєму житті сталася неймовірна подія: без жодних обіцянок і попереджень, раптово, брат сказав, що купує мені квартиру. Це змінило для мене весь світ в одну секунду. Просто прийшла така впевненість, такий спокій.
Мого брата звати Олександр і він старший від мене на якихось п’ять років. Працює зі студентської лави. Може заробити на будь-чому! Досі неодружений і не має стабільних відносин. Власного житла не має, як і я. Винаймає щось досить дешеве, не женеться за комфортом.
Я навіть уявити не могла, що він планує подібну покупку. Сама я його ніколи ні про що не просила. Він від щирого серця хоче купити спочатку квартиру мені, а вже потім заробити на свою. Житло, яке він вибрав у не найкращому стані і район мені незручний. Та головне, що своя! Попервах я її вирішила здавати в оренду, а згодом буде видно.
Але в день оформлення купівлі-продажу мене чекав сюрприз! Навіть цілих два. Власники мали суттєві борги, які обіцяли закрити до угоди, але не зробили цього. Можна було просто перерахувати вартість, але нотаріус порадив нам цього не робити.
Краще, якщо власник вирішить всі проблеми і зможе надати підтвердження тому, що квартира більше непроблемна. Так ми не матимемо жодних неочікуваностей у майбутньому.
А другий сюрприз гірший – на угоду брат приїхав разом із нашою двоюрідною сестрою Світланою, яку я все життя намагаюся тримати від себе подалі. Головна рушійна риса характеру Свєти – це нахабство без меж. І от в день угоди брат говорить мені, що буде дарувати нам квартиру на двох. Мене це одразу налякало.
Угода перенеслася з причин власника, але днями ми знову всі троє приїдемо до нотаріуса. І брат це зробить. Він подарує квартиру навпіл мені і цій неприємній особі.
Подарунок не можна оцінювати, просити подарувати його інакше… Я просто не знаю, чи можу хоч щось зробити. Я вважаю, що це катастрофа! Я не зможу ні продати її сама, ні відремонтувати, ні оселитися там і жити, як мені схочеться. Квартира ніби й буде, але не дуже й щоб моя.
Було б простіше, якби другим власником Саша вписав себе. Але ж йому хочеться потурбуватися про сестер. Так він сказав. Але рідна сестра і двоюрідна – це дуже різні речі! Я його попросила так не робити, він відповів:
“Золотко, в тебе от-от родина з’явиться, з роботою все добре. Ти і без мене не пропадеш. А Свєта що? Старша, негарна, заробляти нормально в неї не виходить. Я маю допомогти і їй, і тобі”.
Та звичайно, що все в неї не ладнається. З таким-то дурним характером. Але це точно не мої проблеми. Як змусити Сашка змінити думку?
