– Брату потрібна допомога! Вважайте, що нам допомагаєте. А батькам допомагати – свята справа

– Яке щастя! Останній платіж за іпотекою та й за машину вже розрахувалися! Ми впоралися! Ми вільні від усього. Діти працюють, у них своє життя. Танько, свобода!

– Васю, що це таке? Яка я тобі Танька?

– Це від емоцій, Танюшо. Вибач. Уяви, зараз усі гроші залишатимуться у нас, ми зможемо подорожувати. Не треба буде економити. Машина у нас є. Відпустка за місяць, – куди ти хочеш поїхати?

– Я давно ніде не була. Може спочатку по родичах?

– Не скажу, що це гарна ідея, але батьків треба відвідати. А решту – дорогою, просто можна заїхати. Там усі поряд живуть. До одного зайдеш, отже, і до інших треба. Вирішимо все.

– Вирішимо, тільки рідні ні слова про нашу свободу від кредитів.

– Так.
***
Тетяна та Василь будували плани, готувалися. Закупили все потрібне для подорожі, маленькі подарунки родичам. Рідні багато, догодити треба всім.

Дітям солодощі, батькам та іншим дорослим вибрати було важче, але вирішили всім однаковий подарунок піднести.

Мед, варення з сосновими шишками та бальзам. Наборів вийшло чимало. У Василя рідні багато, у Тані трохи менше.

Підходив час відпустки, залишався тиждень. Таня та Василь збиралися сповістити родичів про свою поїздку, але зненацька на порозі з’явилися батьки Васі. Приїхали у гості, але, як потім виявилося у справі.

– Ми вас вітаємо!

– Із чим? Начебто ніяких свят, днів народження немає.

– Ну, як же! Іпотеку виплатили, це свято!

– Хто вам сказав?

– Рахувати я вмію, – сказала мати, – коли ви брали, то я одразу прикинула дату останнього платежу. Ось! Вітаємо.

– Потрібно це відзначити, – сказав батько.

Таня та Василь переглянулись. Ото як. І це ще не все. Напевно, не все. Подолати таку дорогу, кинути своє господарство невідомо на кого, не просто так це зробили батьки.

– А на кого ви своїх курей та гусей залишили.

– Так у нас ще бичок є. Ось вирішили цього року взяти. А що? М’ясо. Мишко вмовив, він і дивиться поки що за всім.

– Відпустка в нього. Це вам нічого не треба від нас, далеко ви живете, а Мишко, Сашко та Машка поряд. У них сім’ї, годувати треба всіх.

– Це зрозуміло. А вам не важко?

– Ми звикли. Звичайно важко, але ж ми для дітей намагаємося.

Таня та Василь чекали й дочекалися.

– Ми ж не просто так приїхали. І Мишко там не просто так сидить із нашим господарством. Ми за нього просити приїхали. Гроші потрібні, у вас зараз витрат ніяких, а йому машина потрібна.

– А де його машина?

– А синові його на чому їздити? Віддав він її. А сам тепер автобусом до нас приїхав. Від вас тільки гроші щомісяця знадобляться, Мишко сам все оформить на себе.

– Тисяч двадцять, він дізнавався. Згодні? Брату потрібна допомога! Вважайте, що нам допомагаєте. А батькам допомагати – свята справа.

– Ми не планували віддавати гроші, тим паче щомісяця. Кредит йому дадуть?

– Звісно дадуть!

– Значить платити є чим. Ми тут до чого?

– Допомагати треба, у вас зарплати скажені, он який будинок збудували, машина хороша! Що вам ще треба?

– Машина хороша, будинок великий. Мишко синові віддав машину? А у нас двоє синів без машин! Ми повинні платити за Мишку, а наші пішки ходитимуть?

– То твої ще молоді!

– Так і син Мишки ще молодий, ровесники з нашим старшим. Нехай теж пішки гуляє.

– Ні! Йому треба.

– Нехай Мишко купує машину, їздить, платить. Так, ми вільні від кредитів, але свої гроші віддавати за чужі машини не збираємось! Мишкові – машина, а що Сашкові та Марійці?

– Вони ще нічого не знають, але…

– Мишка, Сашка, Машка, – а плати Васька. Ні!

– Ні? Але ж ми батьки! Ти ж цим допоможеш нам! Ми ж у тебе всю душу вклали. Якщо ти не погодишся, то ми їдемо зараз же. Навіть на ніч не залишимося, знайдемо готель.

– Це вже надто, мамо!

– Згоден допомагати?

– Ні! У нас свої плани.

Мати з батьком із незадоволеним виглядом поїхали. Вся рідня дізналася про невдячних та жадібних Васю та Таню. Ось і відпустка. Не треба тепер рідню відвідувати. Усі образилися.
***
Більше ніхто не приїхав, але Тані зателефонувала сестра Марина. Вони теж рахували! Отак буває. Сам мовчиш, а всі вже знають. Марині терміново треба було переїхати. Переїзд потребує грошей.

Купити житло на новому місці треба терміново, а продати своє довго. Якось так.

– Позич, допоможи, кредит візьми, я все поверну! – Умовляння тривали довго. Потім приєдналася мати Тані. І знову вся рідня дізналася про невдячних та жадібних Васю та Таню, тепер уже рідню Тані. І куди їхати?

– Куди їдемо?

– В інший бік, якомога далі від рідні.
***
Таня та Вася чудово відпочили. Рідня не дзвонила, не писала. Провідали дітей. Чудово провели час. Подарунки? А вони стали в пригоді. Не лише рідні можна подарувати…

Пишіть в коментарях, що ви думаєте з цього приводу, ставте вподобайки!