– Пішла геть з квартири мого сина! – репетувала свекруха невістці. Тільки ось піти довелося їй

– Ти ввімкни мозок, агов! Ти тут ніхто, лише дружина, – свекруха тремтіла від гніву, і, здавалося, ледве стримувалася, щоб не ляснути невістку.

– Це все мого сина! А ти, приживалка, не смій відкривати рота! Будеш робити те, що я скажу, і мовчати в ганчірочку!

Дарина стояла біля кухонного столу і щиро не розуміла, сміятися чи плакати від того, що зараз відбувається.

– Ану стояти, годі! Це моя квартира.

Свекруха голосно засміялася. Її темні очі буравили дівчину, коротке волосся стирчало на всі боки. Дарина зненацька зрозуміла, що мама чоловіка нагадує їй відьму з казок.

– Твоїм може бути лише бруд під нігтями! Безсоромна!

Безсоромна… Вона ще й безсоромна…. Пам’ять послужливо нагадала їй, як усе починалося.

…Вона познайомилася з Андрієм чотири роки тому, у травні. Він підійшов до неї у парку, коли вона спокійно пила каву після роботи.

Мило посміхаючись і соромлячись, сказав, що не зміг пройти повз, бо вона схожа на актрису зі старого французького кіно.

Андрій підкорив її миттєво. Він умів залицятися, жартувати, зачаровувати. Через місяць вона вже не знала, як жила без нього. І твердо була впевнена, що зустріла свою другу половинку.

За пів року він переїхав до неї. У Дарини була своя квартира. Ні, вона не була мільйонеркою, просто на початковий внесок дали гроші батьки, а іпотеку вона оплачувала сама.

Спочатку все було ідеально. Але поступово рожеві окуляри почали тріскатися. Дарина помітила, що Андрій обожнює лише себе.

Брендові речі, подорожі, машина – все у кредит. І його зарплата вмить відлітала на його погашення. А що далі? Що буде далі, його не хвилювало!

Грошей стало катастрофічно не вистачати. Скільки б вона не отримувала, – завжди мало. Адже Андрій безсоромно міг взяти її телефон і замовити доставку.

Тому що захотілося смачненького. Крім цього, він щиро вважав, що продукти в холодильнику мають з’являтися самі, без його гаманця. І щиро дивувався, чому на сніданок нема червоної риби.

Снігова грудка проблем наростала, але апогеєм став приїзд його матері. На весіллі вони зі свекрухою майже не спілкувалися, тому Дарина не змогла скласти про неї думки.

Після приїзду перші кілька днів жінка мовчала. Потім не витримала і стала критикувати.

“У вас тут брудно”, “Чому так смердить”, “Готувати ти взагалі не вмієш”, – зауваження сипалися, як з рогу достатку, але Дарина мовчала.

Вона стиснула зуби, подумки благаючи себе потерпіти тиждень. Усього сім днів і все. Потім свекруха поїде, і життя повернеться в нормальне річище. Ну, як нормальне, – вже не нормальне.

Але на четвертий день сталося те, що Дарина не могла уявити собі й у найстрашнішому сні. Повернувшись після роботи, вона виявила, що в її шафах хтось копався. А вся її спідня білизна валяється купою на ліжку.

– Навіщо ви чіпали мої речі?

– А що ж тут такого? – свекруха навіть вухом не повела, сидячи в кріслі та хитаючи ногою. – Я просто дивлюся. Скромні дівчатка таких речей не носять. Що це за стрічки? Сором і годі.

У Дарини потемніло в очах від злості й вона з натиском сказала:

– Я прошу вас більше не чіпати мої речі!

– А то що? Ти що, мені вказуватимеш? – в очах свекрухи спалахнув азарт. – Думаєш, якщо свідоцтво про шлюб, то все, ти тут господиня? НІ!

І помчало…

І ось тепер вона вже биту годину намагається довести матері чоловіка, що в Андрія тут свого нічого немає. Тільки от виходить погано. Свекруха кричала так, що вона боялася, що скоро до них постукає поліція.

– Ти хто така, щоб відкривати рота?! Тут все Андрія! Робитимеш, що я скажу, бо я його мати! А ти – ніхто!

Втомившись від істерики, Дарина закрила вуха руками й пішла на балкон. Вона дочекається Андрія і нехай він сам розв’язує питання зі своєю мамою. Чоловік приїхав за півтори години. Не встиг зайти, як його мама кинулася до нього з криком:

– Синку! Твоя дружина влаштувала скандал! Вона мені нахамила! Сказала, що то її квартира, що я тут ніхто! Вижени її!

Андрій перевів погляд на дружину, моментально оцінивши її похмурий вигляд та складені на грудях руки. Мило посміхнувся:

– Мамо, все гаразд.

Потім підійшов до Дарини та спробував її обійняти.

– Сонечко, ну що ти? Мама приїхала в гості, а ти довела її до сліз. Давай спокійно поговоримо, ми ж дорослі люди.

– Андрію, скажи своїй матері, що це моя квартира!

– Ну, навіщо ти починаєш усе спочатку? – Він спробував обійняти її, але вона відсахнулася. – Ми ж родина.

– Скажи їй! – уперто повторила Дарина і тупнула ногою.

– Мамо, хай моя дружина вважає себе господинею, – Андрій обернувся до матері. – Навіщо сперечатися? Красуні мої, ви такі емоційні. Давайте краще суші замовимо.

Свекруха засяяла. Вона зрозуміла все по-своєму: син підтвердив її правоту.

– Чула? – сказала вона, дивлячись на Дарину з урочистістю. – Поводься пристойно.

Дарина повільно перевела погляд на Андрія. Той уже робив замовлення у телефоні, навіть не звернувши уваги на неї.

– Тобі твої улюблені, з червоною рибкою? Мамо, давай я тобі візьму на свій вибір?

У якомусь заціпенінні вона слухала банальну побутову розмову і чітко розуміла, що більше не піде. Тому закричала, як потерпіла:

– Забирайтеся обидва з моєї квартири!

Андрій завмер. Його обличчя змінилося, в очах спалахнули погані вогники:

– Що?

– Ти чув! Забирайся з моєї квартири!

– Дарино, ти з глузду з’їхала? У нас гості, мама приїхала…

– Твоя мама мені ніхто, – Дарина зробила крок до вхідних дверей, відчинила їх. – Геть!

Свекруха зойкнула і кинулася до спальні. Дарина, нічого не розуміючи, кинулася слідом за нею. Жінка викидала її речі на підлогу і репетувала:

– Я покажу їй, хто тут господиня! Андрію, жени її геть! Не шкодуй!

Свекруха схопила коробку зі взуттям, вибігла на сходовий майданчик і шпурнула її об стіну. Черевики, чоботи та туфлі розлетілися сходами. Дарина тремтячими руками набрала всім відомий номер. Їй було вже не до сміху, її лихоманило від страху.

– Дарино, припини! – Андрій схопив її за руку, почувши розмову із черговим. – Заспокойся!

– Відпусти мою руку!

– Дівчинко моя, не треба, я зараз все влагоджу…

– Відпусти.

Хоч як дивно, поліція прибула швидко. Свекруха, побачивши їх, зраділа і радісно посміхнулася. Андрій же, навпаки, заметушився.

– Що трапилося?

– Ця, – свекруха тицьнула пальцем у Дарину. – Виганяє мене із квартири мого сина.

– Вашого сина?

– Так! Мій син купив цю квартиру до весілля! А вона просто тут живе і будує із себе господиню!

Поліціянт глянув на Андрія, який вдавав, що ретельно вивчає щось у телефоні.

– Це правда?

– Ну… як сказати… ми разом живемо… – промимрив він.

Дарина мовчки пройшла до спальні, відчинила тумбочку і дістала теку з документами.

– Ось, – сказала вона, подаючи поліціянту. – Усі документи на квартиру. Вона ще іпотечна. А мій чоловік тут навіть не зареєстрований.

Один із правоохоронців узяв документи, переглянув. Його обличчя зовсім нічого не виражало.

– Все правильно. Квартира належить цій громадянці.

Свекруха оніміла. Вона дивилася то на сина, то на Дарину, то на папери в руках поліціянта.

– Як… – прошепотіла вона. – Як це… Андрію, ти ж мені казав…

Андрій мовчав, навіть не дивлячись на неї. Свекруха раптово охнула і схопилася за серце, сповзаючи на підлогу по стінці.

– Синку, я ж продала квартиру, коли твоєї бабусі не стало… Я віддала тобі гроші… На перший внесок, ти сказав…

– Мамо, давай потім обговоримо.

– Яке потім! Ти мені сказав, що купив квартиру! Ти сказав, що тепер маєш житло! Я віддала тобі все до гривні! Ти ж казав, що це твоя квартира. Ця не бреше???

Правоохоронці переглянулись. Вони явно не хотіли брати участь у цьому сімейному скандалі. Свекруха раптом схопилася і рвонула до Андрія. Схопила його за грудки й затрясла:

– Ти що, взяв мої гроші та нічого не купив? Де гроші? На що ти їх витратив?

– Мамо, ти не розумієш, – Андрій намагався звільнитися з її залізної хватки. – Я планував… Я хотів купити…

– Хотів купити? На кого ти спустив усі гроші?

І раптом Андрій закричав:

– На неї, – і тицьнув пальцем у Дарину. – Це їй все треба. Подорожі, прикраси, лахміття. Із салонів не вилазить! Я її люблю, от і намагався.

Дарина від подиву просто застигла. На неї? Так, він дарував їй квіти, водив у кафе, але не більше. Які прикраси та лахміття? Подорожі?

У кредит, який вона іноді сама гасила, бо чоловік не мав грошей. Свекруха миттєво знайшла ворога. Розвернувшись, жінка шулікою кинулася до невістки, намагаючись роздряпати обличчя.

– Погань! Я тебе живцем закопаю!

Поліціянти миттєво кинулися рознімати їх. Дарина забувши про все, кричала нецензурно:

– Заберіть її від мене! Геть!

Через годину Андрій зі своєю мамою опинилися на сходовому майданчику. Дарина, хоч і зачинила двері на всі замки, не могла заспокоїтись.

Її трясло, сльози лилися самі по собі. Тепер все стало на свої місця. Чоловік спустив всі гроші маман на коханку, а стрілки перевів на неї. Зрадник та марнотрат!

Господи, ну й потрапила! Нічого, вона сильна, впорається. Як добре, що правда розкрилася. Так, боляче, прикро, зате рожеві окуляри злетіли.

Дякувати Богу, що свекруха приїхала у гості. Не було б щастя, та нещастя допомогло…

Залишайте свої думки в коментарях, ставте вподобайки!